Завтра київське Динамо зіграє в раунді плей-офф кваліфікації Ліги чемпіонів з австрійським Зальцбургом. Це знайомий для українських уболівальників опонент, а вперше з ним наші клуби зіткнулися 2007 року, теж у кваліфікації Ліги чемпіонів. Terrikon.com із задоволенням згадує, як тоді представник нашої країни ефектно усунув зі свого шляху клуб, який щойно перейшов до рук найбагатшого концерну Red Bull...

Гроші не зробили із Зальцбурга суперкоманду одразу ж. Якщо чесно, навколо неї було більше галасу, ніж справи. Виділялися у складі, мабуть, дві людини – хорватський півзахисник Ніко Ковач (його ми потім бачитимемо непоганим тренером) та німецький форвард Александр Циклер. А головною зіркою був тренер – легендарний Джованні Трапаттоні, який кого тільки не тренував, а Зальцбург із першого заходу призвів до національного титулу.

З Трапаттоні у Шахтаря були особливi стосунки. У Донецьку йому відважили відносний ляпас у далекому 1976, коли цей тренер лише розпочинав кар'єру в Ювентусі. Тоді в Кубку УЄФА гірники перемогли 1:0 команду, в якій грала половина збірної Італії, в тому числі такі люди, як Діно Дзофф, Роберто Бонісенья, Гаетано Ширеа, Роберто Беттега. Щоправда, на виїзді Шахтар програв 0:3, але донецьке приниження Ювентуса з історії не прибереш.

А у 2005 у Кубку УЄФА Шахтар класично 'зробив' 2:0 Штутгарт, тренером якого знову-таки був Трап. Загалом передісторія відносин з ним була безумовно на користь Донецька.

Але історія пішла спочатку не тим шляхом. В Австрії Шахтар виграти не зміг. Матч проходив на незвичному штучному газоні, але невідомо, як усе там склалося б, якби не клоунада Дмитра Чигринського. На 10-й хвилині після подачі кутового він незбагненно витяг руку в бік м'яча - і торкнувся його. Пенальті Циклер реалізував не без проблем, молодий Андрій П'ятов напрям удару вгадав, але врятувати не зміг. Наприкінці Шахтар чутно притиснув суперника, м'яч якось 'поцілувався' з хрестовиною воріт, але в сітку так і не влетів.

0:1 після першого матчу – ситуація неприємна, але зовсім не безнадійна. А от коли у другому матчі пропускаєш на самому початку ще один – тут уже стає тяжко. Саме так трапилося в Донецьку: на 5-й хвилині Зальцбург елементарно розіграв кутовий, зкидка головою на Ремо Майєра - незбагненно забутого у воротарській. А він головою переправив м'яч у сітку.

Це був шок. І невідомо, як Шахтар з нього вийшов би, якби в його тодішньому складі не було Крістіано Лукареллі - італійця, який у Серії А і не такі колотнечі бачив. Вже за чотири хвилини він своєчасно вийшов на фланговий простріл Олександра Гладкого і в дотик переправив м'яч у сітку - спокійно і чітко, начебто його команда була не на межі провалу, а в якійсь звичайній ситуації.

1:1 - це вже куди приємніше, хоча, звичайно, все одно потрібно забивати ще два голи. Але все-таки, два – не три. Надія затеплилася у серцях уболівальників.

Але особливого підкріплення на полі вона не отримала. Шахтар не взяв гру під контроль. Так, кілька моментів створив – але гостро атакував і Зальцбург. На початку другого тайму, наприклад, Циклер небезпечно бив ножицями. У гостей були ще моменти. В цілому, йшла рівна гра, в якій якось не створювалося враження, що гірники можуть вирішити свою проблему.

Так і йшло до 76-ї хвилини. А потім австрійці сфолили у своєму штрафному майданчику на Брандао. Суддя без вагань показав на 11-метрову позначку. До м'яча підійшов Нері Кастільо - мексиканський Зорро, який грав у масці після перелому носа, отриманого у грі чемпіонату України. Нерви його не підвели - впевнено послав м'яч у лівий від воротаря кут воріт. 2:1!

І тепер залишалося забити лише гол. Зальцбург відійшов назад, перекриваючи всі можливі шляхи атаки на ворота. Шахтар пішов уперед – але створити реальну загрозу для воріт не виходило. Був кутовий, після якого м'яч начебто влучив у руку гравця гостей, але суддя це проігнорував. Напруга над стадіоном НСК Олімпійський згущувалася, але моментів не виникало...

Але ось пішла 86-та хвилина. Шахтар вирушив у чергову атаку. М'яч опинився на лівому фланзі у Развана Раца. У захисті в австрійців на той момент стояло п'ять людей. У господарів в атаці – лише двоє. Але Рац зумів зробити єдино правильний хід – виконав кручений навіс у зону пенальті, перервати який було категорично складно. Туди кинувся Брандао, злетів орлом, перестрибнув суперника - і головою послав м'яч під штангу. Це було класно, красиво – і що несподівано для Брандао, естетично!

Ну, а далі - чотири нервові хвилини до закінчення основного часу та чотири ще більш нервові компенсованого. У останній атаці Зальцбурга Циклер мав - ну, чи міг - забивати: йому дали чудовий пас за спину захисників, але, бажаючи вдарити з літа, він промазав по м'ячу. І це було вже все.

Шахтар здобув одну з найдраматичніших перемог у своїй єврокубковій історії та пройшов у групову стадію. Там на нього чекало мало радості, але хіба було б краще, якби він пропустив туди Зальцбург? Саме цього ми бажаємо і Динамо сьогодні – відправити австрійців до Ліги Європи, а самим долучитися до Шахтаря у головному турнірі Європи!