111 років до Європи: дивовижна історія клубу, в якому люблять українців
111 років – стільки зайняв шлях до Європи в однієї угорської команди, яка зараз готується до міжнародного дебюту. І це настільки дивовижний шлях, що Terrikon.com просто не міг не звернути на нього уваги – тим більше, що там виступає одразу 7 українців...
'Місткість стадіону – 2.750 місць, але у разі потреби він може прийняти до 5 тисяч уболівальників. Передбачено VIP-ложі та 84 місця для журналістів. Штучна трава для футбольного поля підігрівається водами термальних джерел', - так описується арена клубу 'Кішварда', де незабаром гратимуть матчі Ліги конференцій. Скромненько, але зі смаком, як то кажуть. Скажете, місткість замала? В абсолютному сенсі - так, у відносному - саме те, що потрiбно для однойменного міста в 17 тисяч жителів.
Кішварда – поселення давнє, тут було городище ще з античних часів – угорці, прийшовши на ці рівнини, вже виявили тут осілий контингент. До наших днiв Кішварда доийшла у скромному статусі транспортного вузла середнього значення та одного з геотермальних курортів, розкиданих уздовж та неподалік кордону з Україною. Навколо – гарні замки, які цікаво оглянути.
Щодо футбольної історії, то вона є, але дивна. Роком заснування клубу УЄФА вважає 1911, і це правда, але не вся. Справді, 111 років тому у Кішварді було створено клуб. Місцева, говоритимемо, громада допомогла, виділивши ділянку землі для поля – у пристойному місці, поряд із ринком. У 1953 збудували стадіон 'Варкерті' - той самий, який у реконструйованому вигляді зараз підігрівається термальними водами.
Серед засновників клубу (точніше – спортивної асоціації, до якої входив і клуб) стала група людей зовсім неспортивних професій – інженер, чиновник, суддя (цивільний не спортивний!), учитель початкових класів та завідувач земельного кадастру. Їхня мета була невибаглива - зібрати в організоване угруповання молодих людей, які займаються спортом поза асоціацією.
'У той час матчі на полі поруч із ринковою площею дивилося 400-1000 осіб. Були й сидячі місця, довгі лави оточували ігрове поле. Будь-хто, хто хотів сісти, купував квиток за 50 форинтів (стоячий коштував 30)', - пишуть на офіційному сайті клубу. Середня кількість глядачів була 500-600, тисяча збиралася лише в тому випадку, якщо приїжджала команда з ненависної сусідньої Ньіредьхази.
На ранній стадії клуб підтримували грошима місцеві торговці. Потім відбувалося різне, у його існуванні висловлювали зацікавленість як приватні особи, так і офіційна влада. У соціалістичній Угорщині його фінансували з місцевого бюджету, що дозволяло існувати лише на рівні третьої ліги. У 1970 Кішварді надали статус міста (до цього вона була, як не прикро, селом), і з цього приводу футбольний клуб перезапустили в 1971, об'єднавши всі місцеві сили. Але ніколи він не виходив із провінційних рамок, жодного разу не наблизився до найвищих верств національного футболу.
Нарешті, 2001-го його прикрили через непереборні фінансові труднощі. У 2003 заснували нову футбольну команду під назвою 'Варда SE'. У 2013 році вона вперше отримала право стартувати у другій лізі, з цього приводу, її власники вирішили повернути історичну назву та герб старої 'Кішварди'. Тому так і виходить: фактично клуб заснований у 2003 (і багато джерел пишуть саме так), але формально його історію зводять до 1911 року. Отже, його шлях до єврокубків обчислюється 111 роками.
Але як 'Кішварда' дісталася єврокубків? Методом неухильної, хоч і нешвидкої еволюції. До вищої ліги доросла у 2018 році. У першому сезоні посіла непогане для новачка 9-е місце. У наступному – 8-ме. Потім – 5-те. І ось, нарешті, минулого сезону ще недавно скромна сільська команда бере срібло і проривається до Європи. Від чемпіона 'Ференцвароша' відстала пристойно - але цей клуб за угорськими мірками взагалі перебуває в космосі, змагаючись практично сам із собою. А ось 'срібло' 'Кішварда' взяла без особливого напруження, відірвавшись від третьої 'Академії Пушкаша' на 5 очок.
Як ми вже сказали, зараз у складі 'Кішварди' – 7 українців. Це дуже різні люди, вони співпрацюють з клубом на різних умовах і роблять його успіхи різним вкладом. Перелічимо їх усіх: воротарі Артем Одинцов та Михайло Готра, центральний захисник Антон Кравченко, крайні – Богдан Мельник та Віктор Гей, вінгер Василь Хіміч, центрфорвард Ярослав Гелеш. Як бачимо, зірок світового рівня немає, і національного, якщо чесно, також. Хоча свого часу тут засвітився Артем Мілевський – щоправда, вже на спаді кар'єри і без особливих успіхів.
Групова поява українців у 'Кішварді' - насамперед заслуга уродженця цієї місцевості Міклоша Шестака, який в уряді Угорщини відповідає за співпрацю з населеними угорцями територій України. Він вболіває за свою команду, приділяє їй постійну увагу, саме він 'пробив' реконструкцію стадіону, без чого 'Кішварду' просто не пустили б у вищий дивізіон. За родом занять він постійно контактує з нашою країною, непрямим наслідком чого став постійний приплив легіонерів з України.
Тихе місто готується до європейського дебюту. Більше століття минуло відтоді, як тут завдали першого організованого удару по м'ячу, на полі поруч із ринком. Жодної людини не залишилося з тих пір живою. Ніхто з тих, хто тоді спостерігав футбол, не міг і припустити, що все прийде до цього...