Сьогодні збірна України вперше зіграє на історичному стадіоні Парк де Пренс. Жодних спогадів про цю арену у нашої команди немає - ні хороших, ні поганих. І передбачити, що її тут чекає, теж неможливо. Більшість експертів, звичайно, ставлять на перемогу Франції - але насправді, тут з "Ле бле" траплялося всяке. Terrikon.com намагається зважити всі обставини...

Взагалі-то, по-хорошому, і сьогоднішній матч мав відбутися на головному стадіоні нації - на Стад де Франс. Але втрутилася стихія, точніше - великі гроші. У серпні у Французької федерації футболу закінчився договір про використання цього 80-тисячного стадіону, який належить державі, але здається в управління тій чи іншій компанії. Попередній договір Федерації укладався з іншою організацією. Нинішній керуючий, компанія GL Events, виставила нові фінансові умови - як неважко здогадатися, підвищивши вартість використання арени. Федерація уперлася. Поки переговори ні до чого не привели - і збірній доводиться використовувати альтернативний Парк де Пренс, який був її домом до 1998 року, до появи Стад де Франс.

Старий стадіон, побудований у неймовірно далекому 1897 році і вміщує 48 тисяч глядачів. Для збірної Франції це - приблизно те ж саме, чим був для Шахтаря в Донецьку стадіон Шахтар після появи Донбас Арена. Місце, звідки все починалося, де відбулося безліч пам'ятних матчів, де вигравалися всілякі нагороди - загалом, славне минуле. Славне. Але минуле. При цьому, звичайно, поле Парк де Пренс для Франції - священне хоча б у тому сенсі, що тут був завойований перший у футбольній історії нації великий титул, звання чемпіонів Європи 1984 великою командою Платіні, Тігана, Жиресса, Трезора і так далі.

Але сказати, що це прямо-таки таке чарівне для "Ле бле" місце, теж не можна. Тут і розчарування траплялися, причому досить жорстокі.

Саме на Парк де Пренс відбулося головне приниження в історії Франції - 1 листопада 1906 року вона зазнала тут найбільшої домашньої поразки. Знаєте, з яким рахунком? 0:15. Ось так від душі приклали французів англійці - причому навіть не перша збірна, а аматорська. Втім, тоді англійці були настільки крутіші за решту Європи, що дивуватися нема чому. До перерви господарі ще зберігали більш-менш пристойний вираз обличчя, програючи всього 0:5, але потім посипалися. Сім голів у переможців забив якийсь Стенлі Харріс, ім'я якого зараз нікому ні про що не говорить, але в той час це був авторитет, хоч і аматор, грав і за головну збірну, більш того - кілька разів виступав там в ролі капітана. 4 голи зі своїх 7 він забив у проміжок 13 хвилин - весела, загалом, вийшла гра.

Уже в більш нормальні часи, в 1936 році, Франція зазнала на Парк де Пренс поразки від Нідерландів 1:6 - найбільшої домашньої, якщо не брати до уваги матчі з англійцями на початку століття. Але все-таки найжахливіше, що сталося на цьому газоні з французами, відбулося набагато пізніше, вже практично в наш час - восени 1993 року. Тоді сталося щось неймовірне. До кінця відбору чемпіонату світу залишалося два тури. Франція грала два матчі вдома - з Ізраїлем і Болгарією. Для виходу до фінальної частини "мундіалю" достатньо було одного очка. Ніхто не сумнівався, що все буде вирішено вже в передостанньому матчі з Ізраїлем - але господарі, ведучи 2:1, незбагненним чином пропустили на 83-й і 90-й хвилинах, причому Ізраїлю це вже нічого в турнірному сенсі не давало. Ну добре, буває. Все одно останній матч у рідних стінах проти Болгарії мав принести господарям хоча б очко. І на 32-й хвилині Ерік Кантона з передачі Жана-П'єра Папена відкрив рахунок. Правда, через п'ять хвилин Еміл Костадінов зрівняв, але нічия, нагадаємо, влаштовувала Францію. Все так і йшло до 90-ї хвилини, поки в черговій вальяжній атаці господарів Давид Жинола не віддав неточний пас, болгари перехопили м'яч, організували стрімку контратаку - і той же Костадінов приніс своїй команді перемогу, а з нею - і путівку на чемпіонат світу. Відчепивши французьку команду з купою зірок - трьох названих футбольних геніїв достатньо, щоб зрозуміти її рівень.

Тож інколи Парк де Пренс може бути дуже жорстоким до своїх, і збірній України не завадило б це мати на увазі.

У нинішньому відбірковому циклі "Ле бле" провели на Парк де Пренс обидва попередні домашні поєдинки. І якщо з Азербайджаном проблем передбачувано не мали (3:0), то з Ісландією мало не створили собі неприємний сюрприз. Пропустили на початку, відігралися з пенальті перед самою перервою. Вийшли вперед - але на 88-й хвилині знову пропустили. Сенсація? 2:2? Як би не так. Сенсацію скасував арбітр, який побачив порушення правил з боку ісландського гравця. Тренер північан довго розводив руками, але це вже нічого не змінювало, його команда так і поступилася 1:2.

Якби тоді Ісландія відібрала у французів два очки, завдання України було б легшим. Втім, це все одно змушувало б її грати на перемогу в матчі на історичному Парк де Пренс. Перемога... Такий результат зараз, вранці в четвер, 13 листопада, здається трохи фантастичним - але, як ми вже зрозуміли, тут трапляється всяке. І навряд чи нинішня збірна України, з усіма її проблемами, у порівнянні з нинішньою Францією, при всій повазі до Мбаппе, Канте і Дуе, слабкіша, ніж Ізраїль зразка 1993 року в порівнянні з легендарною командою Папена, Кантона і Жинола!