На чемпіонаті світу 1974 року було представлено новий трофей, який прийшов на зміну Кубку Жюля Ріме. Тепер уже без жодних застережень: приз на вічне зберігання нікому не дістається. Ба більше, оригінал більшу частину часу залишається у ФІФА, а переможець чемпіонату задовольняється копією.

Із новим трофеєм відбувся і поділ між старим та новим футбольним світом, де комерція отримує дедалі більше прав і можливостей. І в 1974 році також можна знайти характерний приклад.

1. Маркетингова диверсія Кройфа, або У вас дві смужки

Даремно ви вважаєте, що за чотири роки, які минули після ЧС-1970, стосунки між братами Дасслерами стали теплішими. Історія з бутсами Пеле була лише початком - на ЧС-1974 скандал розгорівся навколо ще однієї зірки світового рівня.

Суть конфлікту. Збірна Нідерландів мала контракт з Adidas, що передбачало носіння форми з легендарними трьома смужками. Водночас Йоган Кройф був обличчям компанії Puma, яка категорично заборонила футболісту рекламувати конкурента. Для нідерландської федерації це була практично безвихідна ситуація: Adidas наполягав на єдиному стилі, а Кройф погрожував саботажем.

У результаті було досягнуто унікального компромісу. Спеціально для Кройфа виготовили комплект форми, на якому красувалися... лише дві смужки. Що ж, це лише вкотре підкреслило унікальність "летючого голландця".

2. "Дивний" штрафний збірної Заїру

Хто дивився хроніку чемпіонату світу 1974 року, не міг пройти повз кумедний епізод, який стався у матчі збірних Бразилії та Заїру. Але виявляється, усе було набагато серйозніше.

Диктатор Заїру Мобуту Сесе Секо не був надто оригінальним і розглядав футбол як інструмент пропаганди. Після поразки від Шотландії (0:2) з’ясувалося, що чиновники зі свити Мобуту привласнили преміальні гравців. Деморалізована команда на знак протесту практично відмовилася грати проти Югославії, що призвело до найрозгромнішої на той момент поразки в історії ЧС - 0:9.

Реакція Мобуту була безжальною. До табору команди прибули офіцери президентської гвардії з ультиматумом: якщо збірна програє Бразилії з рахунком 0:4 або більше, футболістам буде заборонено повертатися на батьківщину, а їхнім сім’ям загрожуватиме розправа.

Тепер повертаємося до того самого епізоду зі штрафним, коли захисник Ілунга Мвепу вибіг зі стінки й до свистка арбітра вибив м’яч у поле. Усе це сталося на 79-й хвилині за рахунку 3:0 на користь бразильців, що цілком пояснює відчай африканського футболіста, який намагався спровокувати суддю на червону картку і не опинитися серед тих, кому загрожувало суворіше покарання на батьківщині.

До речі, четвертий гол Бразилія так і не забила, але добрішим від цього Мобуту не став.

3. Космічна програма Бразилії

Збірна Бразилії 1974 року стала об’єктом жорсткої критики через відмову від свого фірмового легкого стилю на користь атлетизму. Виною всьому - Клаудіо Коутіньйо, технічний координатор і капітан бразильської армії, який до цього пройшов стажування в лабораторії стресу NASA у США.

Під його керівництвом підготовка "селесао" перетворилася на аерокосмічну програму. Кожен гравець мав набрати щонайменше 5000 хвилин тренувань до старту турніру. Головна ідея - створення команди універсальних атлетів, здатних перебігати європейців. Але на ЧС-1974 "чарівники м’яча" майже магічним чином перетворилися на "дерев’яних солдатів". Апофеоз провалу - матч проти Нідерландів і Кройфа, у якому "механічний" футбол бразильців нічого не зміг протиставити легкості команди Рінуса Міхелса.

4. "Водна битва" у Франкфурті: як збірна ФРН опинилася в калюжі через провал

Матч між ФРН і Польщею 3 липня 1974 року, який фактично став півфіналом, увійшов в історію як "Водна битва у Франкфурті". За пів години до початку на місто обрушилася злива інтенсивністю 14 літрів на квадратний метр. Причому все це вилилося потужним потоком упродовж якихось 40 хвилин, унаслідок чого футбольне поле перетворилося на систему неглибоких озер.

На допомогу прийшов не стільки дренаж, скільки пожежники Франкфурта, які, використовуючи насоси та шланги, намагалися осушити місце майбутнього матчу. Зрозуміло, не обійшлося без теорії змови: поляки переконані, що половину поля, на якій мали атакувати господарі, обробляли краще.

Правда це чи ні - зараз уже ніхто не скаже. Але швидкісні гравці польської збірної справді виявилися паралізованими в’язким ґрунтом. М’яч просто зупинявся в калюжах, роблячи неможливим дриблінг. У цих умовах вирішальним чинником стали фізична міць і техніка Зеппа Маєра. Голкіпер провів того дня один із найкращих матчів у кар’єрі, відбивши кілька "мертвих" м’ячів в умовах непередбачуваного відскоку. А перемогу німцям приніс Герд Мюллер - 1:0.

5. Гаїтянський слід: від гола Дзоффу до першого допінгу

Збірна Гаїті за статусом мало чим відрізнялася від Заїру, але галасу наробила значно більше. Почати хоча б із того, що форвард Еммануель Санон перервав рекордну "суху" серію самого Діно Дзоффа, який до цього не пропускав 1142 хвилини.

Але все це померкло на тлі історії з першим офіційно зафіксованим випадком використання допінгу на чемпіонатах світу. Захисник Ернст Жан-Жозеф здав позитивний тест на фенілетиламін після першого матчу. Говорили, що за наказом диктатора Жана-Клода Дювальє нещасного порушника жорстоко покарали й відправили на батьківщину. Втім, інші джерела стверджують, що коли після ЧС-1974 гравці збірної Гаїті повернулися додому, Ернст Жан-Жозеф зателефонував і сказав, що з ним усе гаразд.

У такий фінал історії віриться більше, адже Жан-Жозеф згодом продовжив кар’єру у США та виступав за збірну Гаїті у відбіркових турнірах ЧС-1978 і 1982.

Збірна ФРН вдруге стала чемпіоном світу. Можливо, симпатії знову - як і в 1954-му - були на боці суперника, але порядок узяв своє. А як це було, можна простежити в нашому розділі, присвяченому ЧС-1974. Через чотири роки найсильніші збірні зустрінуться в Аргентині. А світ отримає зовсім нового чемпіона.