Якщо і існує романтичний чемпіонат світу, то кращого кандидата, ніж Мундіаль 1966 року в Англії, годі й шукати. Футбол повернувся додому і... одразу ж загубив головний трофей.

А були ж ще Містер цвай-драй, провал Бразилії та Пеле і класична фраза Хрущова: «А хто посів четверте місце на минулому чемпіонаті? Не пам'ятаєте? Ось так і з вами буде». Що ж, почнемо з крадіжки, а потім додамо ще чотири неочевидні історії ЧС-1966.

1. Англійське чаювання та зникнення трофея

Історія крадіжки Кубка Жюля Ріме за три місяці до старту ЧС-1966 досі звучить як щось нереальне. Головний трофей світового футболу... просто винесли з виставки.

Кубок, виконаний Абелем Лафлером із позолоченого срібла з основою з лазуриту, був виставлений на філателістичній виставці Stampex у Вестмінстерському Центральному залі. Президент ФІФА Стенлі Роуз, даючи дозвіл на експозицію, керувався певною логікою. Він вважав, що раз марки на виставці оцінюються у 3 мільйони фунтів стерлінгів, то кубок вартістю у 3000 фунтів (застрахований на 30 000) буде у повній безпеці під наглядом тієї самої охорони.

Охорона складалася з шести осіб. І в неділю, 20 березня, британська пристрасть до чаювання взяла гору над службовим обов'язком. Злодій просто увійшов через задні двері та зняв навісний замок із вітрини. Марки не чіпав. Його план полягав у тому, щоб отримати 15 тисяч фунтів дрібними купюрами. Поліція Скотленд-Ярду розробила операцію, в результаті якої було затримано 46-річного торговця автомобілями Едварда Бетчлі, який стверджував, що він лише посередник такого собі «Поляка».

Оригінал тим часом лежав у кущах у районі Аппер Норвуд. Знайшов його пес на прізвисько Піклз, який під час прогулянки з господарем Девідом Корбеттом проявив більше професіоналізму, ніж уся охорона Вестмінстера. Кубок був загорнутий у стару газету і кинутий під кущем - злодій, усвідомивши, що продати таку помітну річ неможливо, вирішив просто позбутися її.

Ця історія підштовхнула ФІФА використовувати оригінал трофея тільки на урочистій церемонії вручення переможцю. Для всіх інших виставок та світових турів використовуються копії.

2. Футбольна дипломатія: як збірна КНДР викликала мігрень у МЗС Великої Британії

Дебют збірної КНДР на чемпіонатах світу став великою проблемою для британських дипломатів з досить простої причини - Велика Британія не визнавала Північну Корею як державу. МЗС вимагало заборонити використання прапора та виконання гімну, але флагштоки на стадіонах ЧС-1966 уже були встановлені, і тепер головна надія дипломатів ґрунтувалася на очікуваному провалі дебютанта Мундіалю.

Але реальність внесла свої корективи на «Ейрсом Парку» в Мідлсбро. Місцеві жителі, далекі від тонкощів холодної війни, закохалися в корейську команду суто з естетичних причин. Збірна КНДР грала в яскраво-червоних футболках, які збігалися з кольорами місцевого клубу «Мідлсбро». Мер міста Джек Бутбі на офіційному прийомі навіть заявив: «Ви носите наші кольори, і ми будемо підтримувати вас як своїх». Можна собі уявити, що коїлося в місті, коли корейці сенсаційно обіграли Італію (1:0), а потім вийшли у чвертьфінал.

3. Будемо знайомі, допінг

У 1966 році антидопінговий контроль перебував у зачатковому стані. ФІФА вперше зобов'язала гравців здавати тести, але це сприймалося швидше як формальність. Проте вже у 2011 році оприлюднили результати, згідно з якими у пробах трьох гравців збірної ФРН після фіналу було виявлено сліди ефедрину.

Однак скандалу не сталося. По-перше, ефедрин тоді входив до складу більшості крапель від нежитю, а німецькі футболісти страждали на застуду через вогкий клімат. По-друге, ФІФА не встановила гранично допустимих концентрацій, що дозволило списати все на «терапевтичне використання».

4. «Ніч у Шеффілді» - несподіваний внесок у майбутнє збірної Швейцарії

Збірна Швейцарії приїхала до Англії у статусі аутсайдера, але їхній виступ перетворився на катастрофу не через тактику, а через побутову подію, що увійшла в історію як «Ніч у Шеффілді».

Напередодні стартового матчу проти ФРН два ключові гравці - Якоб Кун та Лео Шнайтер - вирушили вивчати нічне життя міста. Іронія полягала в тому, що британська поліція, яка не змогла вберегти Кубок світу у Вестмінстері, проявила чудеса пильності у Шеффілді, затримавши футболістів. Головний тренер швейцарців Фролінг відсторонив порушників.

Але і це ще не все. Швейцарія була розгромлена німцями - 0:5, а Якоб Кун, за його власними словами, «помер як гравець тієї ночі». Однак через 35 років Кун очолив збірну Швейцарії і став одним із найуспішніших тренерів у її історії. Його методика базувалася на... тотальному контролі дисципліни. Гравці, які потрапили до заявки команди на ЧС-2006, згадували, що Кун особисто перевіряв їхні номери ночами.

5. Антропологія фолу: від беззубого Стайлза до віщого сну Хурцилави

Загальновідомий факт - збірна СРСР на ЧС-1966 досягла свого найвищого успіху, посівши четверте місце. Можливо, могла б фінішувати третьою, якби не майже містична історія.

Захисник збірної СРСР Муртаз Хурцилава перед матчем за 3-тє місце проти Португалії побачив сон, у якому він не дострибує до високого м'яча, адресованого Жозе Торресу (нападнику зростом майже два метри), та інстинктивно грає рукою. На установці тренер Морозов дійсно поставив Хурцилаву опікати Торреса. На 12-й хвилині матчу грузинський футболіст, перебуваючи під враженням від нічного кошмару, здійснив саме ту дію, яку бачив уві сні - безглузда гра рукою у штрафному майданчику та пенальті, реалізований Ейсебіо.

Ще одна кумедна історія пов'язана з Ноббі Стайлзом - уособленням британського жорсткого стилю 60-х. При цьому Ноббі був практично сліпим без окулярів і беззубим. Перед кожним виходом на поле він здавав свою вставну щелепу адміністратору Бенні Каллагену, який зберігав її у спеціальній коробочці. Коли у півфіналі португалець Сімоеш спробував залякати Стайлза, пообіцявши «вибити йому зуби», Ноббі просто вишкірився, демонструючи порожні ясна, і повідомив, що його зуби у безпеці в роздягальні.

Нарешті, інцидент з Антоніо Раттіном у чвертьфіналі Англія - Аргентина став точкою неповернення для суддівства. Німецький арбітр Крайтляйн вилучив капітана аргентинців за «неправильний погляд» та нескінченні суперечки. Раттін удав, що не розуміє німця, і вимагав перекладача, відмовляючись іти 10 хвилин. Уже відомий нам за історіями ЧС-1962 року Кен Астон, який сидів на трибуні, зрозумів, що мовний бар'єр - це загроза грі. Саме тоді йому спала на думку ідея використовувати картки різних кольорів - жовтого та червоного, що назавжди змінило комунікацію на полі.

On this day in 1966... 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿🏆#FIFAWorldCup pic.twitter.com/0p5CBI0w5k

— FIFA World Cup (@FIFAWorldCup) July 30, 2025

Англія стала чемпіоном світу. Власне, нічого іншого ні до того, ні після родоначальники футболу на рівні збірних не вигравали. А тому домашній Мундіаль залишається в англійській історії як особливий. Кому цікаві цифри та турнірна сітка - ми створили спеціальний розділ про ЧС-1966. І не тільки його. Наступна зупинка - 1970-й, народження першого триразового чемпіона світу.

Більше з історії чемпіонатів світу:

• Два м'ячі у фіналі та 15-метровий пенальті: Як починалася історія чемпіонатів світу
• Феномен оріунді та дипломатія в Афінах: П'ять парадоксальних історій ЧС-1934
• ЧС-1938: Коли футбол зіткнувся з історією
• Театр національної жалоби, або Найгучніше мовчання в історії футболу
• ЧС-1954: Тактична лабораторія, що змінила футбол
• ЧС-1958: п'ять історій великого перелому
• ЧС-1962: найбільш незручний чемпіонат в історії футболу
• ЧС-1966: невдале чаювання, перший допінг та вставна щелепа