Завершилася футбольна осінь - і, судячи з усього, це найвеселіша осінь в історії українського футболу. У верхню частину таблиці піднялися ті, хто там ніколи не бував або бував зрідка, а двоє з трьох торішніх призерів сповзли Бог знає куди. Все змішалося в домі УПЛ...

Terrikon.com порівнює цю осінь з іншими, де можна побачити аналогічні ознаки веселощів.

1999/00

У 90-х шукати веселощі марно: Динамо суворо тримало лідерство, не допускаючи жодних зазіхань на свій статус. Ми бачимо, як майже незмінно, за парою винятків, воно протягом усього десятиліття завершує осінь на першому місці, часто - вже з чемпіонським відривом. Ось, наприклад, у сезоні, про який йдеться, кияни випереджають найближчого переслідувача на 10 очок. Але хто ж другий?

За ідеєю, тут логічно шукати Шахтар, який на той час вже виріс у повноцінного конкурента непотоплюваних киян. Але ні, його ми не бачимо не те що на другому, а навіть на третьому місці. Шахтар скромно йде четвертим, поступаючись Динамо безнадійними 15 очками. А на двох призових місцях - Кривбас і Ворскла. Прямо скажемо, нетипові для української еліти учасники лідируючої групи. Причому якщо Кривбас тоді дійсно переживав розквіт під керівництвом Олега Тарана, то Ворскла в попередньому чемпіонаті посіла лише 10-е місце.

Але все це тому, що у Шахтаря на фініші осінньої частини чемпіонату стався дикий провал: три поразки поспіль (нічого не нагадує?). Потім все було виправлено. Друге коло "гірники" провели майже бездоганно, поступившись тільки Динамо, здобувши 12 перемог і взявши "срібло". Третім фінішував Кривбас, ну, а Ворскла все-таки змогла не опуститися нижче 4-го місця.

2002/03

Начебто особливих пригод підсумки тієї осені не містять, крім 4-го проміжного місця Динамо. Але воно вже саме по собі виглядає настільки божевільним за тодішніми мірками, що дозволяє зарахувати сезон 2002/03 до розряду безпрецедентних. Ніколи ще до того Динамо в український період своєї діяльності не йшло на зимові канікули, стоячи так низько в турнірній таблиці.

У попередньому сезоні кияни вперше віддали титул Шахтарю - і, по ідеї, повинні були хотіти реабілітуватися. Хотіти-то вони хотіли, але з результатами виникала величезна проблема: протягом осені довелося перенести два донецьких удари по носі (від Шахтаря і Металурга), а крім того, були ще три нічиї (з Кривбасом, Карпатами та, о боги - з Оболонню!). У підсумку, екс-чемпіон опинився позаду не тільки Дніпра, але й, уявіть собі, Арсеналу (правда, з такою ж кількістю очок)!

Та й відставання від Шахтаря було всього п'ятиочковим. Навесні динамівці взялися за розум і почали штампувати перемоги. А Шахтар загруз на фініші, програв у травні два матчі поспіль, чим і підписав собі вирок. У підсумковій таблиці у нього на 3 очки менше, ніж у Динамо...

2008/09

Весела осінь у тому сезоні вийшла через абсолютний, небувалий провал Шахтаря на старті. Команда, яка двічі поспіль ставала чемпіоном, раптом перестала грати. 2 поразки, 6 нічиїх і лише одна перемога в перших 9 турах - це була катастрофа, і в той момент багато хто поховав Мірчу Луческу. Але у Ріната Ахметова вистачило витримки утриматися від радикальних кроків - і Мірча навесні винагородить його сповна Кубком УЄФА.

Та ось в чемпіонаті справи виправити було вже неможливо. З жовтня Шахтар почав підніматися - і повністю оговтався, видавши в підсумку 10-матчеву переможну серію, що тривала з 1 листопада по 22 березня. Але до кінця осені все одно "гірники" йшли лише на 5-му місці. Попереду, крім Динамо, були Металіст, донецький Металург і Ворскла. Смішна ситуація, що й казати.

Звичайно, Динамо стало чемпіоном, випередивши вічних конкурентів на 15 очок. Хоч якась втіха в сезоні, коли воно зазнало однієї з найболючіших поразок в історії - у півфіналі Кубка УЄФА від Шахтаря. Від кого б завгодно, але тільки не від нього...

2018/19

Ну, і останню відносно веселу осінь подарував нам сезон, в якому Олександрія справляла враження здатної обігнати Динамо. Ні, це був не минулий сезон, а семирічної давності, коли в УПЛ грало ще всього 12 команд і турнір проходив за двоступеневою схемою, з топ-шісткою в кінці, з чотирма "українськими класико".

Динамо починало ніби непогано, з чотирьох перемог - краще, ніж Шахтар. Але потім видало "зв'язку "нічия-поразка-нічия" - і відразу відстало від головного конкурента. А тут ще неймовірно пожвавилася Олександрія, яка в жовтні і листопаді взагалі не програла жодного разу. Володимиру Шарану, який багато років працював з командою, нарешті вдалося все в ній привести до ладу і налагодити, як він хотів - і команда здивувала всю країну. У листопаді, після того, як Динамо поступилося у двох матчах поспіль, "городяни" впритул до нього підтягнулися. Закривав осінь їх очний поєдинок - і Олександрія виграла 2:1, пішовши на зиму другою.

Втім, "дихання" їй не вистачило, і навесні пішли невдачі. А в семи останніх турах не вдалося виграти взагалі жодного разу при п'яти поразках, в тому числі - в останньому турі від Динамо 0:2. Це був "контрольний постріл", який зафіксував 23-очкове відставання від киян. Третє місце зберегти з гріхом пополам ще вдалося, але не більше того...