Команди з Другої ліги рідко добираються до чвертьфіналу Кубка України, але позавчора цей подвиг здійснив київський Локомотив. Подія сама по собі незвичайна, та й клуб з дивовижною, більш ніж столітньою історією. Terrikon.com пильно вивчає феномен...

Фактично, Локомотив - найстаріша з існуючих нині українських команд. Вона з'явилася понад сто років тому - в 1919 році, хоча ще роком раніше виник Спортивний гурток залізничних колоній, по суті - та ж сама команда. З 1919 року вона існує під назвою Залдор (у сенсі - "Залізнична дорога"), і у 20-ті роки стає найсильнішим клубом Києва. Потім, звичайно, з'явилося Динамо і все розставило по своїх місцях, але спочатку все-таки було дещо зовсім інше.

В середині 20-х в Залдорі грало кілька іменитих футболістів, на яких вболівальники ходили, як на відомих артистів. Такі, наприклад, як Василь Бойко, Михайло Свиридовський, Мойсей Товаровський. Останній потім був широко відомий в СРСР як великий футбольний теоретик, а в 1936 став першим тренером київського Динамо в союзному чемпіонаті. Протягом 20-х років Залдор 11 разів ставав чемпіоном Києва (тоді першість міста розігрували двічі на рік). Але в кінці десятиліття всі кращі гравці перейшли в Динамо, і Залдор тихо відійшов на другий план.

Хоча якусь активність він все-таки проявляв. Продовжував грати в чемпіонаті Києва, ще кілька разів ставав чемпіоном міста, коли для Динамо це стало неактуальним (всього у "залізничників" таких титулів накопичилося 23). У 1936, перейменувавшись в Локомотив, дістався до півфіналу чемпіонату УРСР. А в 1938 перший (і єдиний) раз виступав у вищій лізі союзного чемпіонату. Вийшло не так погано - 17-е місце серед 26 команд. Але футбольне керівництво вирішило радикально скоротити лігу, і з неї викинули всіх, хто посів місце нижче 13-го. В якості самовтіхи Локо в тому році дістався до фіналу Кубка УРСР - це так і залишиться його найвищим досягненням.

Локомотив проіснував до 1947 року, після чого клуб розформували, а його гравців передали до Москви, в однойменну команду. Київські "залізничники" продовжували грати на аматорському рівні. У 1980 році Локомотив відродили та заявили до чемпіонату УРСР. Але ці спроби тривали недовго, і в 1987 році команда зникає з усіх радарів. Тоді, в період напіврозпаду Союзу, здавалося - назавжди.

І дійсно, до 2023 року про нього мало хто згадував, хоча інфраструктура залишилася. Був стадіон Локомотив, на базі якого функціонувала дитяча школа. Була аматорська команда, яка боролася в чемпіонаті міста (і, до речі, вигравала його в 1995 і 2017 роках). Були футболісти, які, почавши в цій школі, згодом пішли вище. Але про створення професійного клубу ніхто не говорив.

Парадоксально, але статися цьому судилося, коли в країні вибухнула війна і про відродження клубу, здавалося, не було й думати. Але у 2023 році Локомотив повернувся. Ця ідея спала на думку нинішньому президенту Олександру Єгорову. Він сам займався в школі Локо з шестирічного віку, спостерігав, як серйозно тут поставлено справу, і з віком став все більше дивуватися - чому з її вихованців не утворюється гідної команди? Ось ці його роздуми й привели до того, що у 2023 році футбольний клуб Локомотив почав нове життя.

На питання: "Звідки гроші?" - перша думка: "Звичайно, від "Укрзалізниці". І ця думка неправильна. Головному залізничному відомству під час війни не до фінансування футболу, до того ж, як ми вже могли переконатися, і в мирний час воно цим особливо не займалося. Хоча якусь мінімальну допомогу команді з такою спорідненою назвою воно все-таки надає, але відносну, в рамках підтримки життєдіяльності. Немає у Локомотива і багатого власника, якогось господаря торговельної мережі чи аграрного барона чи великого чиновника. Але меценати є, без них професійний статус Локомотива був би просто неможливий.

Є й несподівані друзі, на кшталт мера Парижа Анн Ідальго. Коли чуєш це прізвище, думаєш, що йдеться про родичку знаменитого французького тренера Мішеля Ідальго. Насправді їх нічого не пов'язує. Вона теж допомагала Локомотиву і бере участь у реконструкції базового стадіону, зруйнованого під час одного з обстрілів Києва. Взагалі, як говорив Олександр Єгоров у своїх інтерв'ю, команда живе завдяки кільком ентузіастам, які цілодобово працюють над пошуком матеріальних джерел для неї.

Шлях нагору Локомотив розпочав у сезоні 2023/24, заявившись до Другої ліги. Посів 10-те місце з 14, хоча спочатку йшов у безпросвітних аутсайдерах (9 поразок у 10 перших матчах). Наступного року в своїй підгрупі фінішував третім - зовсім близько до підвищення в класі. Крізь ці результати проглядалася досить перспективна команда. І все одно, коли жереб вибрав їй в 1/32 фіналу нинішнього кубкового розіграшу коваливський Колос, здавалося, що це вирок. Виявилося - навпаки, тріумф! Забивши швидкий гол, київський клуб подвоїв перевагу і змусив Колос рятуватися, що вдалося тільки в самому кінці матчу. У серії пенальті "залізничники" били без промаху, а гравці Колоса двічі промазали. У 1/16 фіналу в основний час Локомотив "відчепив" Верес, що було вже просто немислимо. І ось - вихід до чвертьфіналу. Куди ще вони піднімуться?