Домашня перемога Турана: усі гравці отримали подарунки від тренера

Скептики здивувалися, а оптимісти…? А були оптимісти? Ільвес — не показник, і оцінити реальну потужність нинішнього Шахтаря на фоні фінського суперника було складно. Інша справа — Бешикташ. В усіх сенсах — інша. Принциповість, старі рахунки і шалений ажіотаж. Журналістка Terrikon.com побачила фантастичний матч у Стамбулі, засвідчила перемогу гірників і готова ділитися враженнями. Але для повного занурення у контекст протистояння краще спершу прочитати передматчевий матеріал.

Стамбул готувався до зустрічі з Шахтарем. Для турецьких фанів це було справжнє футбольне комбо. Вболівальники Бешикташа відкривали новий сезон єврокубковим матчем, а звичайні поціновувачі гри мільйонів мали шанс знову побачити в дії Арду Турана — тепер уже як тренера. Колишній півзахисник не втрачає своєї популярності на батьківщині. Втім, це не завадило прихильникам суперника трохи зіпсувати підготовку до гри його команді. Без зайвого клопоту місцеві дізналися, в якому готелі зупинився український гpaнд, і пізно ввечері гравці почали отримувати в номери безліч дзвінків на стаціонарні телефони. Але безсонної ночі не вийшло — дуже просто витягнути дріт із розетки. Як то кажуть, осад залишився.

Це, звісно, дитячий лепет, якщо згадати про запальний характер турецьких фанатів. Ще на підходах до стадіону Тюпраш стало зрозуміло: буде гаряче. Кількість поліційних патрулів, водометів і спецтехніки натякала, що можна чекати чого завгодно. Українських фанів попередили заздалегідь — із міркувань безпеки краще не з’являтися біля стадіону в клубній атрибутиці Шахтаря. 250 вболівальників, які відвідали матч, зайняли свої місця заздалегідь і дістали українську айдентику вже на секторі. Перекричати турків шансів у них не було. Гравці Шахтаря їх не чули — лише бачили. А це теж дуже важливо. Після фінального свистка гірники пішли подякувати українському сектору.

Не обійшлося і без романтики, яка буквально стала візуалізацією жарту про те, що весілля — не привід пропускати матч улюбленої команди. Турецькі молодята вирішили відсвяткувати цей день походом на матч Бешикташа. Ну, власне, Шахтар вони тепер точно не забудуть.

Щоб почуватись у безпеці в «логові звіра» — а в нашому випадку на трибунах «чорних орлів» — треба було «злитись із натовпом». Саме таку пораду дали українським журналістам місцеві колеги. Не радіти голам, не реагувати навіть на успішні епізоди — бо сектор для преси розташований просто поруч із фанатськими рядами, без жодного відмежування. А такі «емоційні прояви» місцеві зазвичай не пробачають. Наприкінці гри стало ясно, що це не перебільшення. На медіа-трибуні розмістилися також представники аналітичного штабу гірників, і коли ті гучно зреагували на третій і четвертий гол — турецькі фанати вже були на межі зриву. На щастя, поліція вчасно втрутилася — і обійшлося без сутичок.

Рівень підтримки на стадіоні — окрема тема. Атмосфера шалена. Місцями — агресивна, але все одно фантастична. Щойно гравці Шахтаря вийшли на розминку, як стадіон вибухнув свистом. Трибуни були заповнені лише наполовину, а рівень шуму вже сягав межі больового. Коли всі 42 тисячі глядачів зайняли свої місця — з’явилась думка: тут би беруші не завадили. Повірите — вухам було фізично боляче. Рятували навушники.

Весь матч — суцільний нерв. Але цього разу заспокійливе б мали прописувати не українцям. Як сміливо грав Шахтар! І це при тому, що перший гострий момент створив саме Бешикташ. Гірники не знітилися, проявили характер, грали яскраво — і персонально, і як команда. Нівелювали суперника. Якби не пенальті за гру рукою Коноплі, можна було б сміливо казати: команда Сульшера в першому таймі нічого не створила, хоч і повірила у себе після забитого м’яча. Хіба що для статистики згадаємо активність Абрахама.

Після перерви турки справді діяли переконливіше. Але й у складі Шахтаря кожен мав свої здобутки. Очеретько, Аліссон, Кевін, Егіналду — та й решта основи разом із тими, хто вийшов на заміну, — працювали як єдиний механізм. Це й стало запорукою успіху. Уже після гри Бондар і Різник в один голос казали: ми просто намагалися максимально точно виконати настанову Арди Турана. Якщо коротко — «насолоджуйтесь матчем».

До речі, ви бачили, як поводився Туран на тренерській лаві? Як диригент. Де треба — додавав емоцій, де треба — заспокоював. У моменті, коли гравці пішли на водопій, поговорив із ними — і одразу після цього Шахтар забив черговий гол.

4:2 — підсумок. Переможний для гірників. Уявляєте розпач і неприйняття цього результату з боку турецької публіки? Здалося, що більше розчаровані були вболівальники, ніж самі гравці. Наслідки — передбачувані: полетіли пляшки й дрібні предмети в бік штрафного майданчика Дмитра Різника. Голкіпер навіть відмовлявся продовжувати гру — і мав на це повне право. Безпека понад усе. Гравці Бешикташа намагалися вгамувати своїх фанатів — на якийсь час спрацювало. Але після фінального свистка — знову фаєри, знову пляшки. Дісталося і лаві запасних.

Що ж, з цим результатом Бешикташу доведеться змиритися. А гірники мають зробити все, щоб не втратити перевагу в матчі-відповіді.

І, знаєте, на цей стадіон хочеться повернутися. У травні наступного року — саме тут відбудеться фінал Ліги Європи. Повернутись із Шахтарем — монетку в чашу арени вже кинуто. На фарт.

Після матчу Шахтар не поспішав залишати межі стадіону Тюпраш. Затримка була пов’язана з Ардою Тураном — точніше, з його фанатами. Тренер не відмовляв жодному прихильнику в селфі чи автографі. Це продовжилось і в аеропорту: команда вилітала вночі, одразу після гри. І навіть у цьому натовпі Туран встигав усе — вітатись, підписуватись, помічати дрібниці. Зокрема, він особисто простежив, щоб усі — і гравці, і представники преси — швидко пройшли огляд, пропускаючи їх уперед.

Туран — справді відкритий і людяний. Він вміє будувати мости у спілкуванні, створювати атмосферу. Наприклад, усі в делегації Шахтаря мали однакові сувенірні торбинки. Виявилося, це подарунок від тренера: турецька кава і національні смаколики. Наче дрібниця — але саме з таких речей і складається командний дух.

Про настрій після гри навіть зайве говорити. Усмішки, жарти, пісні — літак вилітав із затримкою через проблеми зі зв’язком, але це нікого не засмучувало. Друга ночі, усі не сплять, хтось грає в карти, хтось співає. Бразильці взагалі влаштували концерт. Ну кайф. Хай він протримається до Кракова. А поки — команда вже в Любляні, де й готуватиметься до матчу-відповіді проти Бешикташа.