Шахтар – Реал: Стійкість, сила духу, єдність!
Боротьба не завжди на рівних, тому старатись потрібно вдвічі сильніше. Нині для всіх українців це аксіома. Наші люди її підтверджують щодня. Футболісти теж, тільки вже у матчдей. Про залаштунки поєдинку "Шахтаря" та "Реала" у Варшаві розповідає кореспондент terrikon.com Елла Іванюкович.
Після матчу четвертого 4-го туру Ліги Чемпіонів "Шахтар" - "Реал" є про що поговорити з позитивом та оптимізмом. Просто нагадаю, одразу після жеребкування групового раунду настрій і близько не був такими надихаючими. Та й скепсису щодо «гірників» вистачало – як до початку турніру, так і перед матчем, у якому «Шахтарю» відводилася роль андердогу. Тепер точно всі переконалися - команда старається вдвічі сильніше, як і потрібно в такій ситуації - коли не на рівних...
Не на рівних у спортивному плані, мабуть, не звикати, а ось як впоратись з постійними переживаннями, нервами, страхом, гнівом та болем за свою країну??!! Коли бомблять твою батьківщину, думати про футбол дуже складно, якщо не сказати – неможливо!
Але що мені вам казати, ви чудово знаєте, як вже й усі в Європі та світі, українці просто так не здаються. Стійкість, сила духу, єдність – ось що дає нам сили у критичних ситуаціях. Чудово розуміє це й Ігор Йовічевич. Дуже сильний передматчевий спіч від головного тренера футболістам. Тільки послухайте.
Чіткий і категоричний меседж Йовічевич дав і журналістам: «Шахтар» у матчі з «Реалом» битиметься за Україну, і кожен у команді цього вечора буде українцем - і сам хорватський коуч, і легіонери Траоре, і Джурасек...
Про масовану ракетну атаку на Україну 10 жовтня знали усі в світі. І, звичайно, суперник «Шахтаря» в Лізі чемпіонів. Тим більше, що у складі «Реала» також є українець. Андрій Лунін мав провести другий матч у турнірі і другий проти української команди. Карло Анчелотті висловив свою підтримку підопічному та всій Україні. Активно цікавилися ситуацією у нашій країні та іспанські журналісти. А їх було дуже багато – візуально, більше 100. Втім, нічого дивного, «Реал» – гранд, і увага до клубу відповідна.
День матчу. Поки є час знову прогуляємось Варшавою. Цього разу іншим маршрутом. Хоча, яким він не був у польській столиці, як і в будь-якому іншому місті цієї країни, протягом усього часу ви відчуватимете підтримку по істині близького народу, який нам співпереживає. Навіть сувенірна продукція на підтримку нас і проти окупанта. За що полякам велика подяка. Друг пізнається в біді.
Отже, йдемо. До старого міста. Свого нинішнього вигляду він набув у XIX столітті. Але був майже повністю зруйнований під час Другої світової війни. І все, що ми бачимо сьогодні – майстерно відновлені історичні споруди за архівними даними. Зараз, звичайно, тут все орієнтовано на туриста. Дуже багато кафе та ресторанів. Тож дам гастрораду. Кафе "Gospoda Kwiaty Polskie" - польська кухня, музика, інтер'єр. Словом, колорит. Буде смачно, атмосферно та не за всі гроші світу.
Підкріпившись продовжимо прогулянку вже у бік стадіону. Що цікаво і здивувало, на шляху зустрілися не більше десяти вболівальників «Реала», але варто було дійти до стадіону... Вже за дві години до гри натовпи фанів у білих та фіолетових футболках іспанського клубу. Ажіотаж неймовірний, повірте. Порівняти є з чим, перед матчем із «Селтіком» охочих зустріти команду чи швидше зайти в чашу стадіону було набагато менше.
Аншлаг таки стався. Цілком очікувано стадіон «Війська польського» був заповнений повністю. І завдяки цьому задумане модульне шоу, учасниками якого стали вболівальники на трибунах, вдалося. Дуже красиве та символічне – фани підняли картки відповідних кольорів і стадіон візуально був розділений на два прапори – український та польський. Ось такий знак дружби та подяки нашим польським друзям.
Точно заряджали наших хлопців й українські пісні, які звучали на стадіоні перед матчем. Наприклад, "Героям" групи "Без обмежень". Дуже сильний посил пісні, футболісти його точно відчули. Як і підтримку трибун з українськими прапорами.
Шоу продовжилось і під час гри.
Тільки у ньому не був головним героєм «Реал», а скоріше і напевно «Шахтар», який вміло протистояв найкращій команді Європи. На рівних. Почитайте звіт про матч і порівняйте статистику хоча б із попередньою грою на «Сантьяго Бернабеу». Усі висновки зроблено, корективи внесено, команда виглядала чудово. Мудрик знову біг і вражав технікою. Жаль, тільки забити не вдалося. Але коли Михайло залишав поле, то заслужив оплески стадіону. Для європейських футбольних журналістів 21-річний хавбек зараз головна зірка у «Шахтарі». А ось на мою суб'єктивну думку, до багатьох футболістів «гірників» варто придивитися. Чудово відіграли Судаков та Бондаренко. Михайличенко та Зубков знову організували гол. Просто фахівці з «Реалу». Наші хлопці буквально довели Анчелотті до паніки. Як ще назвати форсовані заміни від титулованого тренера – спочатку подвійна, а потім і потрійна. Італійський наставник розумів, його гравці не справляються. Не скажу, що вдалося внести суттєві корективи, «Шахтар» продовжував триматися і навіть міг подвоїти перевагу, забий Траоре. А ось голу у відповідь явно не заслуговував. Особливо на останній компенсованій хвилині. Нічия – 1:1.
Смуток немає межі. Зубков, Бондаренко, Петряк після матчу - всі як один, були дуже засмучені таким результатом, але при цьому зійшлися на думці, що якби до щогли знали, що можлива нічия, були б щасливі. Ось такий життєвий парадокс. А для Ігоря Йовічевича такі слова підопічних ні що інше як знак – команда на правильному шляху. І з цим ніхто не сперечається. Це очевидно. І нехай цей шлях приведе до плей-оф Ліги чемпіонів. Як показує турнірна дистанція - РЕАЛьно!!;)
P.s. Попереду у «Шахтаря» виїзд у Глазго на матч із «Селтіком» та домашня зустріч із «Лейпцигом». Команди, які «Шахтарю», під силу – гравці й самі в цьому вже переконались. Вболіваємо разом. Залишайтеся з Териконом.
Елла Іванюкович, terrikon.com з Варшави