Уругвай, Аргентина, Парагвай та Чилі подали спільну заявку на проведення чемпіонату світу з футболу 2030 року. Якщо її задовольнять, це стане першим випадком в історії футболу, коли великий турнір приймають відразу 4 країни (не рахуючи особливого випадку з Євро-2020). Terrikon.com розглядає ситуацію...

Насправді, американська заявка фігурує не просто так, а глибоко символічно. Цей чемпіонат пройде рівно через 100 років після того, як відбувся перший – а це сталося, як відомо, в Уругваї. Отже, як кажуть, сам Бог велів. Щоправда, Аргентина, Парагвай та Чилі відношення до організації того, першого турніру не мали, але це вже трішки інше питання.

Мода на спільне проведення великих турнірів у сучасному футболі пішла з Євро-2020, коли таке право здобули Нідерланди та Бельгія. Тоді знайшлися критики, які говорили, що таким чином відкривається скринька Пандори - у результаті стане нормою висування відразу кількох бажаючих стати господарями турнірів, що знецінить відбіркові змагання.

Як бачимо, так і сталося. З того часу спільне проведення Євро практикувалося у 2008 (Швейцарія та Австрія), 2012 (Україна та Польща), 2020 (група європейських країн). Чемпіонати світу поки що за такою моделлю проводилися лише одного разу – у 2002 (Японія та Корея), але у 2026 це право буде надано одразу трьом країнам (США, Канаді та Мексиці). А у 2030 – цілком можливо, вже чотирьом.

У зв'язку з цим цікаво буде зрозуміти, яким виявиться представництво Південної Америки, якщо заявку 4 її представників буде затверджено. Ми пам'ятаємо, що у 2026 році кількість учасників фінальної стадії чемпіонатів світу збільшиться до 48. У зв'язку з цим, Південна Америка отримає 6 місць - при тому, що лише 10 країн від цього континенту заявлені у ФІФА. Якщо у 2030 році одразу 4 її представники автоматично потраплять у фінальну частину як господарі – скільки ще буде делеговано з відбіркового турніру цієї зони, в якому залишиться лише 6 команд?

Знаючи політику сучасної ФІФА, можна припустити, що шанси американської заявки дуже високі. Але треба розуміти, що вона далеко не єдина. Є ще одна заявка від чотирьох країн – щоправда, із протилежної частини світу, з Європи. У 2019 році про рішення претендувати на чемпіонат світу заявила група з Греції, Болгарії, Румунії та Сербії. Таким чином, наприклад, Болгарія отримувала шанс просочитися до фінальної частини чемпіонату, в якій за спортивним принципом її не бачили з 1998 року.

У 2021 році формалізували свої наміри стати господарі мундіалю дві піренейські держави - Іспанія та Португалія. Цей проект має потужну підтримку влади обох країн, аж до короля Іспанії Феліпе VI. Інфраструктура тут відповідна вже і на сьогодні - не кажучи про те, що реконструюється 'Сантьяго Бернабеу' і до 2030 року вже напевно буде радикально модернізований 'Камп Ноу'.

Існує також третя офіційно подана заявка. Це відважне рішення однієї окремо взятої країни, причому далеко не найрозвиненішої у сенсі футбольної інфраструктури – Марокко. Здається, у неї немає жодних шансів у конкуренції з переліченими вище. Але треба мати на увазі, що марокканці вже 5 разів намагалися здобути собі чемпіонат світу - у 1994, 1998, 2006, 2010 та 2026. Не можна виключати, що їм можуть піти назустріч просто з жалю. Тут ще можливі варіанти спільної заявки Марокко або з Алжиром і Тунісом, або з Єгиптом, але це поки що - чиста теорія.

Окрім цих чотирьох реальних проектів, існує чи існувало ще кілька повітряних замків. Наприклад, довгий час говорили про спільну заявку Великої Британії та Ірландії. Але у лютому цього року дві сусідні країни вирішили зосередитись на організації Євро-2028, офіційно відмовившись від претензій на чемпіонат світу.

Є ще одна американська ідея, яка не охоплює жодну з перерахованих на початку статті країн. Вона походить від теплої компанії - Еквадору, Перу та Колумбії. Цю пропозицію згенерував у 2019 році президент Еквадору Ленін Морено. Жодного розвитку це не отримало. У 2021 році Морено перестав бути президентом, і ідея затихла на корені. Іноді повідомляється про намір Колумбії провести турнір самостійно, але в офіційну стадію це не переходить.

Говорять також про африканську заявку з боку Камеруну, але під нею поки що немає жодної реальної підстави.

Існують також зовсім екзотичні проекти. Наприклад, міжконтинентальний турнір – Саудівська Аравія, Італія та Єгипет. Минулого року писали, що саудівці найняли американську консалтингову компанію, щоб вона розробила цей проект. Враховуючи їхні зв'язки з президентом ФІФА Джанні Інфантіно, не можна виключати, що цей проект несподівано вистрілить.

Багато писали також про намір прийняти чемпіонат світу, який існує в Казахстані. Але після зміни влади там не до того. Крім того, серед можливих організаторів згадувалися Ізраїль, Австралія, дві Кореї в одному пакеті, Індонезія, Китай, Нова Зеландія. Для кожної з них і для решти часу ще достатньо. Вибір країни-організатора (або групи країн, що швидше за все) буде зроблений на конгресі ФІФА в 2024 році. І на даний момент, враховуючи всі обставини, заявка чотирьох американських федерацій виглядає найвагомішою.