Колірна диференціація гербів: про характер клубів УПЛ

До кожного кольору психологи прикріплюють риси характеру. Поєднання кольорів теж мають унікальні властивості. Виходячи з цього, Terrikon.com розподіляє клуби УПЛ по групах, відповідно до кольорової гами їх гербів, і намагається вловити в цьому деякі відповідності.

Червоно-чорні - 'Верес', 'Зоря', 'Кривбас'

Червоний – колір життя, пристрасті, сексуальності. Чорний – це владний та елегантний колір. Поєднання червоного та чорного нікого не залишить байдужим, додасть впевненості, зухвалості та чарівності.

Окрім іншого, в Україні поєднання червоного та чорного має свій історичний контекст. Не забуватимемо про це, але не станемо і випинати не перший план, зупинившись на суто загальнолюдському аспекті.

Представники червоно-чорного сектору УПЛ, в принципі, відповідають набору якостей, які прив'язують до цих кольорів психологи. Ну, як мінімум – до якогось одного з них. 'Зоря', безумовно, пристрасна і сексуальна - недарма ж її гравців називають 'мужиками'. 'Верес', безумовно, зухвалий - вже чогось, а амбіцій та бажання йти своїм шляхом цьому клубу вистачає. 'Кривбас' у своїй новій інкарнації владний - ще б пак, маючи підтримку президента України! Загалом усе сходиться.

Жовто-зелені - 'Ворскла', 'Олександрія', 'Металіст'

Жовтий – колір інтуїції, підприємливості, комунікабельності. Зелений – стабільність, благополуччя, родючість. Їхнє поєднання – стабільне, продуктивне.

Потрібно визнати, що чисто жовто-зелених гербів в УПЛ немає. Обов'язково є третій колір: у 'Олександрії' - чорний, у 'Ворскли' - червоний, у 'Металіста' - синій. Але жовтий та зелений домінують. На них і спиратимемося.

Давайте розберемо представників жовто-зеленого секатора АПЛ послідовно. Якщо брати 'Олександрію', то в ній ми бачимо зразок спокою та стабільності: хоч би що там трапилося, команда виступає в УПЛ, і ніколи не заявляє про якісь труднощі. 'Ворскла' - інша грань цієї парадигми, вона ілюструє собою інтуїцію, яка у розвитку клубу мала фундаментальне значення протягом усієї його історії (завдяки чому й досягалися найзначніші успіхи). Ну, а 'Металіст' - ясна річ, символ підприємливості та родючості.

Біло-блакитні - 'Динамо', 'Мінай', 'Чорноморець'

Білий – це базовий колір, який поєднується практично з будь-яким іншим, оскільки символізує чистоту та ясність (а з цим кому ж не хочеться поєднуватись?). Зі свого боку, блакитний – це символ височини, інтелект, спрямованість до ідеалу.

Під цим кольором в УПЛ з'єдналися дуже різні команди - від домінуючого 'Динамо' до аутсайдера 'Міная' та проблемного 'Чорноморця'. Поєднання, прямо скажемо, дуже дивне і на перший погляд неприродне. Але лише на перший погляд! Усі ці клуби принаймні заявляють прагнення високої ідеї. У кожного, щоправда, свій шлях до неї, але це вже трішки інше питання.

Чорно-жовті/оранжеві - 'Рух', 'Дніпро-1', 'Шахтар'

Це дуже агресивне поєднання, У природі ті, хто мають таке забарвлення, заявляють усім навколо, що вони небезпечні і з ними справи краще не мати. Із чого воно утворюється? З активності, щирості та непередбачуваності жовтого – плюс сили та тиску чорного, який, будучи базовим кольором, подібно до білого, поєднується з усім – але на відміну від білого, прагне підпорядкувати собі другий елемент комбінації.

Якщо подивитися на 'Рух', що прийняв ці кольори, то ми побачимо у всіх його проявах (крім, мабуть, ігрового) саме таку агресію, прагнення заявити про себе яскраво, грубо, зримо. Те саме можна сказати і про 'Дніпро-1', хоча і на дещо іншому рівні - все-таки, на відміну від 'Руху', цей клуб змагально прогресує рік у рік. Але у своєму піарі використовує найбрутальніші прийоми, часом виходячи за межу загальноприйнятого.

'Шахтар' у цей сектор включається із застереженнями, оскільки чорний у його гербі поєднується все-таки не з жовтим, а з помаранчевим, який - лише похідний жовтого. Що це означає? Лише поправку на більш вогненний стиль гірників.

Одинаки - 'Інгульець', 'Колос', 'Львів', 'Металіст-1925'

Далі у нас йдуть горді одинаки, які не групуються ні з ким, окрім себе. Розберемо їх кожного окремо.

У 'Металіста-1925' - класичне українське поєднання жовтого та синього. Це один із найбільш сильних колірних контрастів, тому що у жовтого немає нічого спільного з синім. У ньому стикаються різниці: холодного і теплого, темного і світлого, зануреного в себе і товариського, родючої землі та неспокійного неба. Тут не посперечаєшся: в історії харківського клубу справді багато контрастів.

Герб 'Інгульця' - це поєднання червоного та жовтого. Воно вважається найкращим для того, щоб привертати увагу, особливо дітей, впадати у вічі, створювати маскарадний настрій. Хіба не так поводиться в повсякденній дійсності президент клубу Олександр Поворознюк?

У 'Колоса' - суворе чорно-біле поєднання. Це символ чіткості та визначеності форм. Це простота і суворе дотримання правил. Але це і знеособлення, тому що, як пояснюють психологи, чорний стирає кордони і веде простір у нескінченну пітьму, а білий – у нескінченний колір. З усього цього простота найкраще підходить сільському клубу з Ковалівки.

Дуже незвичайне поєднання у гербі у 'Львова' - синє та коричневе. Синє – це удача, знак небес та вічності. Коричневе – велич, вишуканість та стабільність. Що з цього можна застосувати до львівського клубу, сказати важко. Мабуть, нічого. Що наштовхує нас на думку про умовність усіх цих відповідностей...