Сьогодні збірна України відкриває відбірковий цикл чемпіонату світу матчем зі своїм головним конкурентом по групі - Францією. Суперник не новий, вони зустрічалися на різних рівнях 12 разів - це найпопулярніший наш опонент. Звичайно, частіше успіх був на боці "триколірних", але траплялися й успіхи у "синьо-жовтих". Terrikon.com згадує все з самого початку...

Нинішній поєдинок - 13-й в історії цього протистояння. Баланс для України відверто негативний: 1 перемога, 5 нічиїх і 6 поразок, різниця м'ячів 8:23, переможний відсоток - всього 8,3. Але так, щоб нас возили по газону, вийшло тільки один раз, та й то в товариському матчі. 7 жовтня 2020 року французи перемогли з непристойним рахунком 7:1, але український склад був відверто експериментальним - Андрій Шевченко перевірив у справі безліч новачків, і команда тиску не витримала, вже в першому таймі пропустивши чотири голи без відповіді.

Ну, а в офіційних турнірах ми регулярно бачимо набагато рівнішу боротьбу. Двічі Україна і Франція сходилися у відбірковій групі чемпіонату Європи, один раз - чемпіонату світу, плюс був ще один матч у фінальній частині Євро-2012 і ще два - у відбірковому плей-офф чемпіонату світу-2014.

В останньому випадку вийшла найдраматичніша сутичка. Спочатку на своєму полі українці зіграли, можливо, найкращий матч у своїй історії й під керівництвом Михайла Фоменка здобули єдину перемогу в історії над "триколірними" 2:0 (з голами Зозулі та Ярмоленка - з пенальті). Замаячила перспектива поїздки до Бразилії, про що до гри мріяли лише найсміливіші. Але солодкі надії були розбиті вщент у матчі-відповіді - 0:3, з дуже швидким голом суперника і дуже невиразним опором. Плану на гру, здається, просто не існувало...

Показово, що всі три рази, коли доля зводила команди у відбіркових циклах, боротьба виходила максимально запеклою - з 6 таких матчів французам вдалося виграти тільки один, в інших фіксувалися нічиї. У відборі до Євро-2000 ні вдома, ні в гостях ніхто так і не зміг забити навіть гола - двічі по 0:0. Тоді в складах ще грали нинішні головні тренери суперників - Сергій Ребров і Дідьє Дешам. Ну, а очолював нашу збірну в протистоянні чемпіонам світу Йожеф Сабо.

На старті відбору до Євро-2008 французи зуміли виграти у себе вдома 2:0 з голами Анелька і Рібері після помилок нашого центру оборони. Матч-відповідь вже нічого не вирішував - суперник забезпечив собі перше місце в групі, ми втратили всі надії на стики. Можливо, тому матч вийшов таким яскравим - обидві команди грали розкуто, сміливо, в першому таймі легко обмінювалися голами (Воронін, Анрі, Гову), на початку другого Шевченко зрівняв рахунок, в результаті 2:2. Це були перші голи, коли-небудь забиті українцями у ворота "Ле бле".

Ну, і останні на даний момент зустрічі - в рамках відбору чемпіонату світу-2022. Олександр Петраков в тому циклі створив дуже зухвалу, натхненну і розумну команду, яка нікого не боялася і відбирала очки у всіх фаворитів поспіль. Французи перемогти її не змогли - дві нічиї з однаковим рахунком 1:1. На виїзді нам, щоправда, допоміг Кімпембе, який зрізав м'яч точно в кут своїх воріт. У домашньому матчі Шапаренко перед перервою забив гол "в роздягальню", після перерви гості зусиллями Марсьяля швидко відігралися, але більшого зробити їм так і не дали.

Що стосується товариських поєдинків, то в них Україна чомусь постійно програвала. У 2004 трималася майже до самого кінця, але на 89-й хвилині захисники не зуміли завадити Зідану з центру штрафного потужно пробити в кут наших воріт. У 2011 році на Донбас Арені зазнали відчутної поразки 1:4, хоча якщо розібратися, насправді майже весь матч йшла відносно рівна гра і до 87-ї хвилини зберігався рахунок 1:1. Але в самому кінці збірну України немов вимкнули - і французи порезвилися на повну.

Ну, а ще одну невдачу в товариському матчі з рахунком 1:7 ми вже описали.

Окремо в історії протистояння стоїть матч 15 червня 2012 року на Донбас Арені. Це була групова стадія Євро-2012, далі якої Україні просунутися не вдалося, та й французи потім багато чого на цьому турнірі не досягли. Всі пам'ятають цей матч через ураган і зливу, що передували йому - негода обрушилася того дня на Донецьк, перетворила поле на басейн і, здавалося, зірвала проведення гри. Але чудовий донецький стадіон впорався із завданням осушення поля в найкоротші терміни, і з затримкою всього в годину суддя дав сигнал до початку поєдинку. Конкурентної боротьби, на жаль, нав'язати не вдалося. Менез і Кабай забивали голи при мінімальному опорі української оборони, яку легко знерухомлювали не найскладніші комбінації суперника.

Підіб'ємо підсумки 26-річного футбольного протистояння України та Франції. Протягом цього періоду суперники зустрічалися часто, через два-три роки, тільки один раз вийшла пауза в сім років (2013-2020). "Триколірні" за цей час двічі ставали чемпіонами світу, двічі - віце-чемпіонами, по одному разу - чемпіонами та віце-чемпіонами Європи. Тобто, вони постійно були фаворитами, граючи з Україною. Це не заважало нашій збірній показувати з ними пристойні результати. Можливо навіть, що з усіх топ-суперників саме Франція - найзручніша для нас. Було б добре підтвердити це сьогодні.