Олександр Зінченко вперся в стінку. В Арсеналі йому ходу немає, це ясно. Його кар'єрі потрібне нове повітря. Йому всього 28 років, за суворого ставлення до себе (а він суворий) грати йому - ще років 10. І ось намалювався варіант із Міланом, який Terrikon.com вважає однозначно найкращим із наявних, і ось чому...

Варіантів подальшого працевлаштування Зінченка обговорюється безліч. Це Евертон, це Галатасарай, це Атлетіко, це дортмундська Боруссія. І це одразу чотири італійські клуби - Інтер, Ювентус, Лаціо і Мілан. Скрізь - свої нюанси, свій інтерес і свої перепони. Ніде кандидатура Зінченка не проходить легко. Але при цьому з усього цього конгломерату бажань і намірів Мілан виділяється в трьох аспектах.

По-перше, там справді хочуть саме цього футболіста і готові за нього поборотися. Ба більше - за повідомленнями преси, представник "россонері" вже провів у Лондоні перший раунд переговорів, і сторони, в принципі, досягли порозуміння. Серйозна перешкода одна - зарплата. У Лондоні Зінченко отримує стільки, скільки в Мілані йому дати не зможуть, та й не захочуть. Агент Зінченка веде переговори з цього приводу, є різні хитрі способи реструктуризації загальної суми на роки вперед (хоча і важко зрозуміти, як таке можливо в реальності) - загалом, цей трансферний проєкт аж ніяк не назвеш пустушкою.

По-друге, Мілан має тепер головного тренера, з яким титули практично неминучі. Це Массіміліано Аллегрі, шестиразовий чемпіон Італії, в основному з Ювентусом, але починав-то він свій "золотий" шлях із Міланом. Він знає секрет успіху в багатомісячних турнірах, і хоч футбол його нудний, але трофеї приносить. Так, він трохи зіпсував собі репутацію останніми безплідними роками співпраці з Юве - але питання тут скоріше до клубу, який впав у системну кризу і відмовляється з неї виходити. А так - подивіться, скільки в Аллегрі призів у його кар'єрі, і скажіть, що ми неправі.

Нарешті, по-третє, Мілан - це сам по собі просто серйозний бренд, один із найсерйозніших у Європі. І бренд, що розвивається, незважаючи на всі останні фінансові та організаційні нюанси. Найгірше для нього все-таки вже позаду, і власник Джеррі Кардинале наголошує на амбіціях клубу і готовності в нього вливати. Грошей не так щоб вже дуже багато, але цілком достатньо, щоб вибудовувати серйозну команду на роки вперед - створювати нову династію. Цим Аллегрі і займеться, для цього його і повертали - найімовірніше, багаторічний кредит довіри він отримає, які б результати не показав у першому сезоні.

І для Зінченка перехід з Арсеналу в Мілан - зовсім не пониження. У сенсі статусу клуби більш ніж порівнянні (і ще питання, на чию користь).

Для самого ж Зінченка Мілан здається найбільш підходящим варіантом із чотирьох причин.

Перша - затребуваність. У Мілані він напевно отримає ігровий час. Правда, за однієї умови - що піде Тео Ернандес. А Тео начебто йде - у всякому разі, сам хоче, і варіанти є. Інших чітких лівих захисників у складі на даний момент, як не дивно, немає. Щоправда, Зінченку доведеться адаптуватися до оборонного стилю Аллегрі, а наш хлопець якраз у захисті не дуже сильний. Але тут важливий інший момент. Зінченко відомий також як центральний півзахисник, і своїми виступами в збірній України він нагадує, наскільки хорошим може бути в цій ролі. Аллегрі ж завжди любив універсалів.

Причина друга - стиль. Зінченко славиться вмінням працювати з м'ячем, точними передачами, що відповідає стилю Мілана, що вписується і в філософію Аллегрі (його футбол нудний, але технічний). Досвід Александра в Манчестер Сіті під керівництвом Пепа Гвардіоли робить його придатним для європейського топ-клубу, орієнтованого на комбінаційний стиль. У Мілані він може стати найважливішою сполучною ланкою між обороною й атакою - а з таким партнером на фланзі, як Рафаел Леао, отримує якийсь унікальний шанс, можливість проявити себе найяскравішим чином.

Причина третя - Серія А. За всієї до неї поваги (а вона реально виросла за останні роки), італійський чемпіонат менш фізично інтенсивний, ніж англійський. Для Зінченка це має значення. У нього виявилася підвищена травматичність в останні сезони, є навіть натяки на хронічні травми. У Серії А ймовірність того, що все це знову дасться взнаки або, не дай Боже, загостриться, все ж таки менша, ніж в АПЛ.

Причина четверта - Мілан. У сенсі - Мілан як місто. Це приємне і цікаве місце для такої стильної сім'ї, як Олександр і його дружина Влада. Лондон у цьому плані теж цілком на рівні (більш ніж), але якщо вже обирати з тих варіантів, які малює для Зінченка нинішнє неспокійне літо, то як сучасне місто Мілан усе-таки буде цікавішим, ніж Дортмунд, Стамбул або Неаполь.

Сукупність усіх цих факторів і робить легендарний "червоно-чорний" клуб топ-вибором для Зінченка.

Звісно, дуже багато залежатиме від самого футболіста - від його мотивації, старанності, від того, як він зможе порозумітися з тренерами та партнерами. Але ми знаємо, що Зінченко вміє вичавити з себе 110 відсотків, коли хоче. А хоче він, коли бачить, що є перспектива. У нинішньому Мілані, в даний конкретний момент вона проглядається неозброєним оком.