Примарні перегони: чи є ще боротьба за титул чемпіона України?
Коли стартувала друга частина чемпіонату України, Динамо з гpaндіозним відривом у 10 очок здавалося недосяжним. Але після його нічиєї з Ворсклою і перемоги Шахтаря над чудовою Олександрією все злегка захиталося. Навіть такий патріот Динамо, як Ігор Циганик, попереджає улюблену команду: святкувати титул ще рано. Але наскільки ймовірна можливість того, що Шахтар зможе наздогнати лідера? Terrikon.com аналізує ситуацію з різних боків...
Математика
Шахтар поставив перед собою амбітну мету: не програти до кінця чемпіонату жодного матчу. Її в одному з інтерв'ю озвучив спортивний директор клубу Даріо Срна - обмовившись тут же, що реалізувати таке буде непросто. Утім, суто теоретично, нічого неможливого тут немає - бували переможні серії й гірші, як в українському чемпіонаті, так і в інших. Тому для початку припустимо, що у Шахтаря це вийде.
Це означає, що "гірники" виграють і відкладену зустріч із Кривбасом, і особисту - з Динамо. Таким чином, дистанція до Динамо скоротиться до мізера - двох очок. Тобто, ще одна нічия Динамо в якомусь із матчів, що залишилися, - і все, прощавай титул. Саме таку перспективу малював перед своїми улюбленцями Ігор Циганик - щоб не розслаблялися.
Які явні небезпеки підстерігають Динамо в 11 майбутніх турах? Гостьовий матч із Кривбасом. І за два тури до кінця - гостьовий матч із Поліссям. Це, мабуть, усе - решта візаві простіші. Щоправда, треба врахувати талант киян втрачати очки із суперниками, які здаються явно не здатними на такі подвиги. Наприклад, у цьому чемпіонаті - з проблемними Колосом і ЛНЗ. Або ось нещодавно з Ворсклою. Але таке, ясна річ, не прорахуєш. Просто, виходячи з турнірного досвіду, нічия, яка коштуватиме Динамо титулу, цілком припустима. Зрештою, все залежить від самих киян, тобто - від психології.
Психологія
В принципі, якщо відштовхуватися від осінньої частини чемпіонату, у Динамо не так багато шансів уникнути втрат надалі. Найтриваліша серія перемог у цьому сезоні у них тривала всього чотири тури. А так - ніби хтось пошепотів: три перемоги - і обов'язково потім нічия. Не факт, звісно, що так працюватиме й надалі, але певний нюанс тут вимальовується. Кияни не можуть підтримувати своєї бойовий ритм занадто довго, їм потрібен перепочинок. Може, це пояснюється молодим складом, може, якимись глибшими внутрішніми причинами - хто знає.
Врахуємо ще, що в січні по психології Динамо було завдано додаткового удару: пішов основний (і, на жаль, поки незамінний) воротар Георгій Бущан. Без нього команда не може почуватися так само впевнено, як із ним, і стабільності це їй точно не додасть.
Утім, хто сказав, що у Шахтаря з психологією справи йдуть краще? Першу половину сезону команда провела дуже нерівно, і більше трьох разів поспіль не перемагала. Про жодну стабільність, що дає змогу сподіватися на титул, і мови не йшло. Команда виглядала малокерованою, часом - байдужою. Бразильці, які часом яскраво блищали на євроарені, в рамках УПЛ чомусь згасали, не в силах змусити себе регулярно показувати свій максимум. І до того ж не будемо забувати - Шахтар теж зазнав зимових кадрових втрат, і теж пішли дуже важливі гравці.
Мотивація
Тепер давайте подивимося на ситуацію зі ще одного боку сторони. Кому перемога в чемпіонаті потрібніша? Хто більше вмотивований?
Станом на осінь відповідь була очевидною: Динамо основну ставку зробило на внутрішній чемпіонат, відверто "забивши" на Лігу Європи (у підсумку показавши там відверто ганебний результат). Ця концентрація, яку вміло підтримував Олександр Шовковський, і дозволила киянам забезпечити собі комфортний відрив і жодного разу не програти. Для "біло-блакитних" взяти титул дуже важливо після двох років без нього (і на тлі лише одного чемпіонства в останніх 8 сезонах, принизливий показник для такого великого клубу).
Паралельно Шахтар більш-менш чесно боровся на двох фронтах. І тільки тепер, залишивши позаду єврокубкові клопоти, звузив завдання до суто внутрішнього. Якось несподівано виявилося, що вирішувати його - принципово. Наступного сезону Україна в Лізі чемпіонів буде представлена лише однією командою - а потрапити до неї для "гірників" життєво важливо, це нещодавно відверто визнавав генеральний директор клубу Сергій Палкін ("Доходи від Ліги чемпіонів мають для Шахтаря надважливе значення. Ми повинні регулярно бути в груповому етапі, інакше це вплине на нас").
Коротше кажучи, з мотивацією у Шахтаря має бути теж повний порядок. Але чи буде? Якщо Шовковський уже показав уміння підтримувати у своєму колективі вогонь турнірного ентузіазму, то Марино Пушич, навпаки, цей зв'язок із колективом втратив, це восени було очевидно. Хоча минулого сезону він здавався, навпаки, його сильною стороною. Залишається сподіватися на те, що в нинішній ситуації налаштовувати нікого на максимальний результат не доведеться - футболісти й самі мають розуміти, що стоїть на кону. І що ближче до фінішу, то це розуміння буде чіткішим.
Резюме
Обчислювати майбутнє - марна справа. На життя впливає стільки чинників, що жодним прорахунком їх не візьмеш. Але саме тому трапитися може що завгодно. Згадаймо на прощання, як у сезоні 1995/96 Манчестер Юнайтед відіграв у Ньюкасла 12 очок в АПЛ - і став чемпіоном. Усвідомимо, що таких прикладів можна підібрати безліч - як у зарубіжній, так і в українській практиці. І зосередимося на об'єктивній реальності - вона точно покаже, що до чого і хто є хто.
