Якщо в репортажі перед матчем ми розповідали, що загалом по Лондону не багато якихось футбольних моментів на поверхні. То в день гри в районі стадіона Арсеналу – все з точністю до навпаки.

Підіймаємося зі станції підземки (Underground), яка називається, звісно ж, ARSENAL (кияни назвали би її Арсенальна) і одразу розуміємо, що наблизилися до футбольного дійства.

Просто на виході багато точок продажу атрибутики – не офіційної, але люди активно купують. Різні кіоски з фастфудом, причому біля кожного табличка з написом – скільки десятиліть вони обслуговють gunners – фанатів Арсеналу.

Можна зрозуміти, що з маркетингом у місцевих продавців усе в порядку – під візит українського клубу і українських уболівальників вони виставили на перший план прапори та шалики з Зінченком. Чотири штуки можна було купити за 10 фунтів.

А знаєте, що сталося зі стадіоном, де Шахтар проводив свій найперший матч в історії основного раунду Ліги чемпіонів? Той, де забивали Олексій Бахарєв та Андрій Воробей, а «гірники» поступилися Арсеналу з рахунком 2:3?

Легендарний лондонський Хайбері перетворили на дуже оригінальний житловий комплекс. Зовнішній фасад трибун та накриття зберегли, самі трибуни перетворилися на квартири, а на місці футбольного поля – тепер доволі вигадливий ландшафтний дизайн з яскраво-зеленим газоном та різними декораціями, які, до речі, про футбол зовсім не нагадують.

Нова арена Арсеналу – Емірейтс Стейдіум надзвичайно красива зовні – скляний контур (привіт, рідна Донбас-Арена), сучасна та комфортна зсередини, з чудовою акустикою і гарною видимістю (але не такою чіткою, як на донецькому діаманті).

Хвилин за 40 до старту гри трибуни були заповненi відсотків на 10, через що здавалося, що матч Ліги чемпіонів не викликав великого ажіотажу у фанатів Арсеналу. Але перед стартовим свистком вже був аншлаг. Відвідуваність склала 59 954 глядачів при загальної місткості 60 704 (тобто дуже близько до 100%).

Перші 20-25 хвилин гри Арсенал тиснув та домінував – «гірникам» було відверто важко. Але вони впоралися та змогли відвести суперника подалі від воріт Різника. Автогол воротаря Шахтаря – не більше, ніж прикрість. Дмитро в цьому матчі не лише парирував пенальті, а й здійснив 5 дуже важких сейвів, грав дуже впевнено з мʼячем, причому, здається, що від матчі до матчу він стає дедалі більш спокійним та рішучим і абсолютно комфортно почувається під тиском – у цьому випадку не лише суперників, а й потужних трибун.

Два гостьові сектори були заповнені вщент – три тисячі людей з прапорами України та щирою підтримкою Шахтаря створювали особливу атмосферу і точно впливали на впевненість гравців.

І ще дуже цікаве спостереження – коли українські вболівальники починали скандувати: «Шахтар!», «ЗСУ!», «Україна!» або щось інше – місцеві жодного разу не свистіли, як це буває зазвичай у фанатських протистояннях. Навпаки, замовкали і ніби підкреслювали своєю тишею: «Українці, ми з Вами, ось Вам можливість передати світу свої месседжі!». В Британії дійсно підтримують Україну та зберігають щиру солідарність до українців.

У заключні 20 хвилин гри Шахтар затиснув Арсенал до його воріт і змусив оборонятися, повністю відрізавши їх від можливостей навіть контратакувати. Це був саме той футбол, який уболівальники звикли бачити у виконанні «гірників» із будь-яким тренером – дорослий, впевнений та агресивний.

Хочеться сподіватися, що цей прогрес продовжиться і в наступному матчі – проти Янг Бойз – будуть не лише перші голи в цій кампанії Ліги чемпіонів, а й перша перемога. Тим більше, ця швейцарська команда заслуговує на помсту!

Тож якщо у вас є така можливість, підтримайте Шахтар 6 листопада в Гельзенкірхені у матчі проти Янг Бойз!