Єврокампанію закрито. Шахтар завершив свою участь у поточному розіграші Ліги чемпіонів. Поразкою на Сигнал Ідуна Парк в матчі із кризовою Боруссією. Прикро констатувати невдачу української команди, однак шукаємо позитив, саме для цього і задуманий репортаж журналістки Terrikon.com Елли Іванюкович з місця подій.

Людський фактор, а в нашому контексті футбольний, знову переміг штучний інтелект. Восени суперкомпʼютер передбачав, що задля виходу в наступний раунд після основної сітки оновленого формату Ліги чемпіонів командам буде достатньо 10 очок. На практиці цього виявилось замало. Шахтар набрав сім балів і завершив свою участь у турнірі. А от навіть більш нефартовими себе точно почувають Динамо Загреб та Штутгарт, які набрали 11 та 10 очок відповідно.

Втім це вже зараз сентименти. Якщо чесно, всі розуміли, що тільки диво допоможе команді Маріно Пушича вийти в наступний раунд турніру, занадто багато факторів мали зіграти на користь гірників. Перший з них і чи не головний - перемога над Боруссією.

Та все ж, давайте посмакуємо цим, хоч і не переможним, але дуже насиченим і цікавим заключним матчднем в ЛЧ для гірників.

Те що Дортмунд футбольне місто, зайве й казати. На місцевій арені аншлаги практично завжди. А в черзі за фанатською Id-карткою можна стояти десятиліттями. І це не перебільшення. Абонементи на матчі Боруссіі тут буквально переходять у спадщину. Від батька до сина. Знаємо одну реальну історію, як фану дортмундців із «звичайної родини» (розуміти - не футбольної) десяти років не вистачило, аби «відстояти» чергу й увійти до елітного клубу власників заповітних абонементів. Ось так тут люблять і вболівають за своє і своїх. І мова не лише про клуб. Перший за показником відвідуваності чемпіонат Німеччини, а вже тоді Ліга чемпіонів. А ви кажете, найпрестижніший клубний турнір Європи.

Всіх цих власників абонементів і квитків на гру можна було індифікувати в центрі міста від самого ранку. Здається, вже на роботу люди йшли в футболках та з шаликами Боруссії, аби ввечері не втрачати час та одразу вирушити на стадіон. До слова, вже за 2,5 години до старту гри під ареною були тисячі фанів. Жовто-чорне море, не інакше. Пісні, пиво, сосиски - це стандартний фанатський супровід. І його було більше ніж достатньо. Приємно, що клуб виявив гостинність і на адресу українських вболівальників. Написи на моніторах на фасаді арени «Ласкаво просимо на найкрасивіший стадіон у світі!» та «Stand with Ukraine” - яскраве тому свідчення.

І якщо візуально, на субʼєктивну думку авторки, це не найкрасивіша арена світу, то за енергетикою точно в топі. Всі ми знаємо про легендарну «Жовту стіну» Боруссії, яка своїм тиском чавила найгрізніших опонентів. Звісно, готувалась вона і до гри з Шахтарем і більше ніж за годину до матчу фанатським натовпом була максимальна сформована. Заворожує!! До мурах!! Те що вона не замовкала ані на секунду протягом поєдинку, мабуть, за замовчуванням зрозуміло! А вже після гри домашня команда аплодувала трибуні, а не навпаки. І не так, що лишень задля галочки, а добрих хвилин 10. Місцеві футболісти останнім часом все ж завинили своїм фанам.

Як не зробити селфі на фоні «жовтої стіни». Підходящий фон і яскравий антураж як для останніх фото в екіпіровці Шахтаря. До поєдинку ще не було офіційно відомо, що Тарас Степаненко залишає клуб, але спостережливості вистачило, щоб побачити, як працівники клубу по черзі підходять до Тараса і роблять світлини на згадку із багаторічним капітаном. Сумнівів і до того не було, тим більше Terrikon.com чи не першим повідомив, що Степаненко таки прощається із гірниками. Тому і сумнівів не було, Пушич обовʼязково випустить Тараса на поле хоча б на кілька хвилин. Так і сталось. Потім були і обійми, бриніли сльози в очах, мали місце теплі проводи в роздягальні і дуже щемливе інтерв’ю. Епоха йде.

Степаненко був останнім футболістом Шахтаря, який грав в помаранчево-чорній формі ще на Донбас-Арені.

Загалом, емоцій дуже різного штибу протягом матчу було дуже і дуже багато. Памʼятаємо, як не впорався із напругою Кевін і ледь не завʼязалась сутичка на полі. Пушичу теж не сиділося на лаві. Матч вирішальний і в плані його персонального тренерського престижу зокрема. Тож коуч і намотував кілометраж уздовж кромки поля. І хоча нині наставник не має тотальної підтримки від фанів донеччан, на Сигнал Ідуна Парк він її отримав. Від своєї родини, як мінімум. Гру відвідали дружина та двоє синів наставника.

Ну і українська 1200, саме стільки вболівальників було на секторі Шахтаря, проявила себе якнайкраще. Уявляєте, навіть час від часу було чутно скандування «Шахтар вперед». А перекричати місцевих це точно завдання із зірочкою, з яким наші впорались на відмінно. Приємно констатувати, що на трибуні були присутні і наші герої, які нині знаходяться у Дортмунді на реабілітації. Саме вони організували круту передматчеву акцію - ходу зі стометровим прапором України маршрутом центр міста - стадіон. Оплески, шана та повага захисникам!!

Моменти перебігу гри ви вже точно знаєте, тож навряд варто акцентувати увагу на хронології поєдинку.

Залишився підсумок. І завдяки зусиллям гірників він не виходить прісним. Ми все гадали, що очікувати від такого раннього старту в ЛЧ. Чи встигне команда підготуватись, якою буде фізична готовність гравців, чи не забракне їм ігрового тонусу??? На всі ці питання Шахтар дав відповіді, які задовільнили. За команду не було соромно і до того ж знайшлось місце приємному здивуванню. Найкращий матч в цій ЛЧ - поєдинок проти Бресту. Одностайно тоді резюмували всі футбольні вітчизняні експерти. Та й зараз попри підсумкові 1:3 із Боруссією розчарування немає. Принаймні, такого, щоб зневіритись у перспективах та потенціалі команди.

Далі Ліга чемпіонів без українського представництва. Та тільки до кінця поточного сезону. Інші думки відкидаємо і не ведемося на песимістичні настрої нашого футбольного суспільства. Підтримка і віра у власні сили творить дива. І тут мова не тільки про футбол!

P.S. Наостанок фото з аеропорту Дортмунда. Теж футбольне. Здавалось би, звичайна реєстраційна стійка та при цьому в такій гармонії з лого Боруссії. Що це? Класний маркетинг чи таки стиль життя місцевих, серце яких «жовта стіна»?! Відповідь залежить від того прагматична ви людина чи футбольний романтик!;)