Шахтар - Аталанта: очікування та реальність
Приємно, коли доля дарує події, що перевершують наші найсміливіші очікування. Дуже хотілось отримати такий футбольний подарунок від Всесвіту і в першому домашньому поєдинку Шахтаря у поточній Лізі чемпіонів проти чинного переможця Ліги Європи італійської Аталанти. Адже здавалось, все цьому сприяє. Втім все сталось не так, як гадалось. Певно, вже всі знають про розгром. Та шукаємо позитив, турнір тільки розпочинається. Атмосферний репортаж журналістки Terrikon.com Елли Іванюкович допоможе відстежити події, що залишились за кадром трансляції з Арени АуфШальке.
Варто розпочати з того, що Гельзенкірхен дуже скучив за Лігою чемпіонів. Головного турніру Європи тут не було із сезону 2018-2019. Ну а Шальке скучило за хорошими заробітками. З того моменту, коли команда опустилась у другу Бундеслігу, клуб піднакопичив боргів. Тож гостинний прийом українських гірників на власній арені - це чудова можливість підзаробити та вилізти із фінансової ями. До слова, в Німеччині одразу кілька клубів виявляли неабияке бажання пустити до себе Шахтар. Власне, це той таки Гамбург, на арені якого, донеччани гостювали торік, Фортуна з Дюссельдорфа та Боруссія Менхенгладбах. Пояснення цьому доволі просте. Це знову ж таки - гроші. За минулий єврокубковий сезон Шахтаря у Гамбурзі тамтешній клуб заробив кругленьку суму - 5 мільйонів євро. Це якщо довіряти німецьким ЗМІ. А ставити їхню інформацію під сумнів приводу не має. Вже з українськими колегами спільно підрахували, що лише на реалізації пива на стадіоні вдалось заробити орієнтовно 700-800 тисяч євро.
Та все ж кому цьогоріч випаде такий фінансовий бонус вирішував сам Шахтар. І донеччани обрали Гельзенкірхен та Арену АуфШальке. Мотив цілком зрозумілий - спільна гірняцька ментальність клубів і міста. Ну і, безумовно, рівень стадіону. Його пʼять зірок цілком заслужені. Навіть сумно, що так довго тут не було футболу найвищого гатунку.
А от міста, Донецьк і Гельзенкірхен хоч і мають спільну шахтарівську рису, поєднувати просто злочин. Яким ми памʼятаємо наш Донецьк? Квітучим, красивим, розвиненим і сучасним. А от Гельзенкірхен, при всій повазі, провінція, яка не особливо прагне чимось вирізнятись. На огляд центру міста вистачило буквально 15 хвилин. Фани Аталанти теж не знайшли, чим себе там зайняти і доволі рано поїхали в бік стадіону.
Тож повернемось на футбольну арену, інфраструктура якого навколо теж захоплює. Зовсім поруч реабілітаційний центр клубу. Щоправда, там можуть лікуватись не тільки спортсмени, а й пересічні мешканці та іноземці. Великі парковки, щоб вмістились всі авто гостей стадіону, а ще кілька не менш якісних полів. Власне, на одному з них і зіграли поєдинок Юнацької ліги УЄФА молодіжні команди Шахтаря й Аталанти. На жаль, результат аналогічний із тим, що ввечері зафіксувався на табло Арени АуфШальке - 0:3.
Але ми концентруємо увагу на позитиві, який дарував Гельзенкірхен. А це чималий інтерес до поєдинку. На секундочку - німецькому вболівальнику на цьому тижні довелось зробити серйозний вибір, на який же матч витратити свій час і гроші. У вівторок Баєр приймав Мілан, а дортмундська Боруссія - Селтик. Тож 22 тисячі реалізованих квитків на матч не рідного Шахтаря із Аталантою виглядає дуже солідним результатом. Звісно, серед цієї кількості людей було багато українців, та зрозуміло, що не вони утворили основну масу вболівальників. Так, місцеві фани вирішили завітати на цей матч в футболках Шальке. Хоча і запевняли, підтримуватимуть Шахтар, а не Аталанту, що грає в схожих кольорах.
Найбільший сектор із українцями був за воротами. Це трибуна зі стоячими місцями. Саме звідти Шахтар чув найсильнішу підтримку. А глядачі з будь-якої точки стадіону та вдома в телетрансляції могли побачити банери із нагадуванням, що азовці й захисники Маріуполя досі перебувають у полоні. На жаль, саме цей сектор з близька побачив перших два пропущені гірниками голи. Не будемо занурюватися в статистику поєдинку, для цього вже були аналітичні звіти. Тут суто про емоції та враження.
А вони до перерви кардинально змінились. Дуже хотілось, щоб такі важливі дрібниці, що супроводжували команду в цьому матчі, як наприклад вихід на поле через тунель у вигляді копальні, надихав гравців. Якщо так і було, то цього натхнення не вистачало. На старті другого тайму додав гостроти «свіжий» Конопля, але на цьому все. Це був вечір італійців і, на жаль, передматчеві слова Гасперіні, що вони знають, як досягнути позитивного результату в матчі із Шахтарем, були максимально підкріплені справою.
Після гри Маріно Пушич та футболісти досить довго не виходили до журналістів. Вірогідно, в роздягальні відбулась чоловіча розмова. А час очікування в мікст-зоні заповнився спілкуванням із італійським журналістами та спогляданням, як гравці Аталанти залишали стадіон вже із квитками в руках. Тож бергамці ночували вже у своїх домівках. Шахтар же чекала ще ніч у Німеччині і лише тоді дорога додому.
Власне в аеропорту вдалося дізнатися, що Маріно Пушич попри невдалий результат не втратив довіру керівництва клубу і може почувати себе спокійно на тренерському містку. Принаймні, це колезі засвідчив спортивний директор гірників Даріо Срна.
Після недільного поєдинку УПЛ із ЛНЗ у Пушича буде час поміркувати над помилками. Міжнародна павза на матчі збірних має минути плодотворно, адже попереду непростий вояж до Лондона на зустріч із Арсеналом.
