Зовсім уже близький 2024-й рік – високосний, у якому буде на день більше, бо лютий, як відомо, складається з 29 днів. За різними повір'ями, високосний рік – привід бути обережним, бо довкола бродить особливо багато неприємностей. У тому числі футбольних. Але перевіримо! Давайте подивимося, як виступав Шахтар у високосні роки, починаючи з першого року незалежності – 1992...

На одиницю

Спочатку прикмета виправдовувалася. Наприклад, 1992-го Шахтар не зміг увійти до трійки призерів, хоча від нього чекали взагалі боротьби за титул. А в результаті – 4 місце. Приблизно така ж картина – у Кубку України, де у півфіналі гірники спіткнулися на харківському Металістi, зовсім ще тоді не грізному. Загалом, абсолютно не було чого пред'явити вболівальникам, які у своїх очікуваннях піднеслися вище за небо...

У 1996 високосний рік взагалі постав у всій своїй огидній красі. У чемпіонаті країни Шахтар показав свій найгірший результат за всі роки - 10-те місце, нижче за такі суперклуби, як кіровоградська Зірка-НІБАС, запорізьке Торпедо, кременчуцький Кремінь. У Кубку України зганьбився у півфіналі, програвши по пенальті вінницькій Ниві після нульової нічиєї. А в Кубку Інтертото (був такий дивовижний і мало кому цікавий європейський турнір) не зміг пройти перший раунд, пропустивши в групі Базель, Ротор та Антальяспор (теж, як ви розумієте, гpaнди).

На двійочку

Наступний високосний рік - 2000 - Шахтар уже зустрічав у новій якості 'другої сили' національного футболу, з новим власником та кількома легіонерами у складі. Але жодних титулів цього року виграти не вдалося (чвертьфінал Кубка, 'срібло' чемпіонату із відставанням від Динамо на 18 очок). Хоча таки чимось похвалитися команда могла.

Ми маємо на увазі дебют у Лізі чемпіонів. Було там всяке – і 0:3 та 1:5 від Лаціо, і втрачена нічия у Лондоні. Але були й перші перемоги, у тому числі – домашній розгром Арсеналу 3:0. У підсумку, Шахтар вийшов із групи до Кубка УЄФА і своїм європейським дебютом все-таки скрасив враження від року, не давши вважати його зовсім зниклим.

На трієчку

До наступного високосного року – 2004 – Шахтар ще підріс, уже був одного разу чемпіоном України, вже працював з іноземними тренерами. Але саме тоді прийшов знаковий фахівець - Мірча Луческу, тож рік вийшов справді особливим.

Втім, лише щодо цього. В іншому – ні. Євровесни у Шахтаря не було - восени 2003 року він ганебно вилитiв у 1/64 Кубка УЄФА від бухарестського Динамо. У чемпіонаті України поступився Динамо (зовсім небагато, 3 очки - але поступився). Зате відразу після приїзду Луческу взяв Кубок країни, потім - перший в історії Суперкубок. Восени у груповому турнірі Ліги чемпіонів програв усі матчі Барселоні та Мілану, але двічі виграв у Селтіка та пройшов у Кубок УЄФА. Тверда 'трійка'!

На чотири

У 2008 році у Шахтаря, в принципі, майже все склалося. Щоправда, знову не вийшло євровесни (через четверте місце у групі попередньої Ліги чемпіонів). Натомість - четвертий чемпіонський титул в історії, гарний кубковий фінал (2:0 з Динамо) та Суперкубок, виграний, щоправда, лише у пенальтійній лотереї. Але восени в єврокубках Шахтар нічого особливого не показав - хоч і виграв у Базеля з рекордним для себе рахунком 5:0 і у резервного складу Барселони, але вище третього місця все одно не піднявся, подвиг не здійснив - і пройшов у Кубок УЄФА (де створить тріумф, але це вже другий рік).

На чотири з плюсом

А далі пішли вже суцільно високосні сезони, в яких до відмінної позначки не вистачало зовсім якоїсь малості. Наступного, 2012, знову-таки – домашній требл (Кубок, Суперкубок та третій поспіль титул чемпіона). Восени у групі Ліги чемпіонів - теж повний порядок: друге місце (вище за Челсі!) та вихід у плей-офф. Все було б просто чудово цього року, якби не 'нульова' євровесна, що утворилася з осінньої ганьби 2011 (пам'ятаєте, тоді Шахтар фінішував останнім у групі з Порту, Зенітом та кіпрським АПОЕЛом?).

У 2016 (останній сезон Луческу, який і прийшов, і пішов у високосному році) Шахтар досяг півфіналу Ліги Європи, де звично програв Севільї - але все одно це був великий європейський успіх. А восени вже з новим тренером Паулу Фонсекою команда, вилетівши з Ліги чемпіонів, потім чудово проявила себе в Лізі Європи, вийшовши у весну. Якби Шахтар, як і раніше, підкріпив усе це українським треблом – бути б з 'п'ятіркою', без запитань. Але ні – головний домашній титул, чемпіонський, Шахтар Динамо віддав, причому беззастережно, із 7-очковим відставанням.

Щось дуже схоже трапилося наступного високосного року - 2020. Луїш Каштру виграв із Шахтарем свій єдиний титул ('золото' чемпіонату), а ось у Кубку вийшов 'пробою', і Суперкубок України віддав. Здавалося б, 'четвіркою' тут і не пахне. Але все перекрив вдалий виступ у Лізі Європи, де Шахтар за дуже впевненого футболу знову досяг півфіналу. Варто звернути увагу, що обидва рази до цієї стадії Шахтар добирався саме у високосні роки. Щось у цьому є!

На п'ять?

Як бачимо, прикмета 'поганого' року з Шахтарем не спрацьовує - відколи команда вийшла на топ-рівень, нічого особливо високосного з нею не відбувається. Ба більше - у ці роки вона виступає все краще та краще. Можливо, настав час отримувати 'п'ятірку'? Перемогти і у чемпіонаті, і у Лізі Європи? Ми були б зовсім не проти такого високосного року!