Формула Мальдери: що награє головний тренер збірної України

Сьогодні збірна України завершує свій не надто славний шлях у Лізі націй — і навряд чи хтось зараз наважиться передбачити, у якому складі. Кадрові експерименти Андреа Мальдери настільки масштабні, що навряд чи хтось зміг зрозуміти їх глибинний сенс. Але Terrikon.com робить таку спробу, намагається визначити склад Мальдери.
Почнемо з самого початку і підемо по порядку...
Воротар
Мальдера почав з того, що поставив у ворота Дмитра Різника. Щоправда, у чергу з Анатолієм Трубіним, але лише доти, доки голкіпер Шахтаря не пропустив три голи від Північної Ірландії (з принизливою оцінкою 4,4 від SofaScore). Далі грав лише Трубін, і загалом непогано, став Левом другого матчу з тією ж Північною Ірландією (незважаючи на неоднозначно пропущений гол).
Загалом, здається, що щодо воротаря у тренера є визначеність і експерименти хоча б у цій частині він завершив.
Центр захисту
Тут головна пара напрошувалася за замовчуванням: Микола Матвієнко — Ілля Забарний. Найавторитетніші, найрейтинговіші, найзірковіші центральні захисники України. Їх Мальдера поставив у першому матчі з угорцями (єдиному, який Україна змогла виграти). Але потім почалося... Проти Грузії було застосовано схему з трьома захисниками, якими стали Валерій Бондар, Едуард Сарапій і Тарас Михавко. Потім двічі — поєднання Сарапій — Забарний і один раз — Сарапій — Матвієнко.
З трьома захисниками Мальдера все-таки працювати не любить, тому основною його тактичною одиницею в центрі захисту стане пара. І в ній він наполегливо просуває Сарапія. В принципі, це справедливо — за Полісся цей захисник зараз виступає чудово. А другим, схоже, бачить Забарного — тим більше, що той, здається, починає освоюватися в ПСЖ.
Фланги захисту
Область найсміливіших експериментів Мальдери. Зліва у нього в 5 матчах тричі грав Віталій Миколенко, але також яскраво виражені "центрові" Матвієнко та Михавко. Справа — двічі Ілля Крупський, а крім того — теж стабільні центральні Бондар та Забарний.
Наполегливе прагнення тренера випробувати гравців центру на флангах може свідчити про те, що він незадоволений спеціалізованими крайніми захисниками. І якщо з Миколенком він ще готовий змиритися (навіть попри його провальний виїзний матч у Північній Ірландії), то Крупському явно не довіряє — недарма випустив у останньому матчі на його позицію Забарного. За такого перебігу подій передбачати, хто тут у підсумку опиниться, — все одно, що гадати за формою хмар.
Центр півзахисту
Одним із обов’язкових елементів команди в цій зоні Мальдера бачить Олега Очеретька — він виходив у 4 матчах, крім виїзду до Грузії (де склад був надзвичайно експериментальним, і в цю лінію потрапили Єгор Назаріна, Олександр Піхаленок та Максим Хлань — навряд чи ми ще коли-небудь побачимо таку комбінацію).
Якби тренер мав можливість з самого початку задіяти Єгора Ярмолюка, майже немає сумнівів, що саме його дует з Очеретьком одразу став би основним. Але Брентфорд призначив Єгору курс лікування, що унеможливило його участь у вересневих зборах. У стартовому складі він з’явився лише минулого тижня в Північній Ірландії. Зіграв посередньо (Очеретько — ще гірше), але все ж, здається, саме на них готовий поставити Мальдера.
Вiнгери
Якщо Віктор Циганков у формі, то на правому фланзі атаки грає саме він. А іноді — навіть із капітанською пов’язкою. Його авторитет у команді беззаперечний, його клас для Мальдери — абсолютний. Коли Циганков хворіє — починаються настільки ж нездорові експерименти. Проти Північної Ірландії на виїзді вийшов Олексій Кащук — і сталася біда. Тобто альтернатива Циганкову в уявленні Мальдери тут, якщо й існує, то лише в особі Олександра Зубкова (який цього сезону далекий від своєї найкращої форми).
Зліва такої ясності немає, але є варіант. Спробувавши тут Владислава Велетня і навіть Богдана Михайличенка, тренер зрештою зрозумів, що краще вже змістити на фланг Георгія Судакова. На цьому поки що й заспокоївся, хоча, звісно, ідеальна позиція Судакова — центр півзахисту. Але й коли доводиться діяти зліва, він виглядає далеко не найгіршим у команді.
Не забуваймо ще й про таке гіпотетичне явище, як Михайло Мудрик. Не можна виключати, що, вилікувавши травму, він заграє на якомусь прийнятному рівні — якщо не для Тоттенгема, то для Мальдери. Сам тренер висловлював готовність працювати з цим футболістом.
Нападники
У всіх 5 матчах використовувалися різні поєднання гравців. Жодного разу Мальдера не повторився — розумієте, жодного разу! Перелічимо ці пари для ясності: Сікан — Ванат, Пономаренко — Ванат, Яремчук — Ярмоленко, Краснопір — Пономаренко, Сікан — Яремчук. Вивести з цього середнє арифметичне абсолютно неможливо. Як бачимо, одразу четверо виходили у двох матчах — Сікан, Ванат, Пономаренко та Яремчук. Яке ж тут середнє арифметичне?
З одного боку, можна радіти такому широкому вибору виконавців на передній лінії. З іншого — з усієї цієї компанії забивали лише Сікан і Яремчук, і то по одному голу. Беззубість української атаки вражала протягом усієї Ліги націй. Недарма жоден із них жодного разу (!) не отримав від того ж SofaScore оцінки вище 7,0. Маючи в колоді стільки карт, тренер не розуміє, як ними скористатися — і раз за разом програє в нападі. Хто складе його "атаку мрії" в кінцевому підсумку? Спробуйте вгадати самі — у нас не виходить...
