Ребров починає і перемагає: перші кроки нового тренера збірної
Сергій Ребров розпочав роботу у збірній України і з ходу провів три матчі. Цифрові підсумки їх цілком задовільні, хоча змістовно команда зіграла, якщо чесно, так собі. Але чи могло бути інакше? Terrikon.com пробує відповісти на це та інші нагальні питання, пов'язані з нашою збірною...
У Реброва практично не було часу, щоб зробити зі збірною щось закінчене. Того, що відрізнятиме її надалі, ми, напевно, не побачили. У цьому сенсі можна вважати щастям, що вона виграла обидва офіційні матчі. Звичайно, тренер пояснив їй свою філософію, але було нуль шансів, що все це якось заробить на такому короткому відрізку. Принаймні гравці почули людину, з якою, швидше за все, працюватимуть всерйоз і довго.
Поки що все, що можна сказати про збірну Реброва – те, що вона не може провести на одному рівні цілий матч. Навіть із таким суперником, як Мальта. Цей матч взагалі неприємно вразив. Дивно, але у першому таймі виникали ситуації, коли наш скромний суперник застосовував до нас методи жорсткого впливу, тобто високий пресинг. І що найсумніше українські футболісти не знали, як на це відповісти. Поки суперник не сів фізично у другому таймі, явної ініціативи Україна не мала, незважаючи на переважну статистику.
В обох офіційних матчах - із Північною Македонією та Мальтою - наша збірна перші тайми провалювала. Ну, або, як мінімум, проводила значно гірше за інших. Це говорить про те, що стійкого тактичного менталітету команда Реброва не має і нав'язати свою ігрову волю суперникові не може, хоч би як слабкий він був. Тобто ми побачили розрізнену групу людей, які точно знайомі з принципами сучасного футболу, але застосувати їх на практиці не можуть, тому що ще не спрацьовані, не організовані в колектив людей, які працюють на одній хвилі. Це головна проблема, з якою Реброву допоможе впоратися час.
Йому дуже пощастило з календарем. Якби зараз Україна грала не з аутсайдерами, і з Англією та Італією (як буде восени), без очкових втрат точно ми не обійшлися б (а швидше за все, отримали б дві «баранки»). А так - турнірна ситуація цілком нормальна, шанси на потрапляння у фінальну частину Євро-2024, як і раніше, високі. Об'єктивна складність для Реброва - те, що це його перші тижні та місяці існування як тренера будь-якої збірної команди. Він має формулу успіху в клубному футболі, але там зовсім інші алгоритми. Так, зараз він отримав звичних собі помічників, але змушений існувати у відриві від щоденного робочого ритму. З одного боку, це дає можливість перевести дух, озирнутися, зібратися з думками. З іншого боку, збиває звичний робочий темп.
Плюс, звичайно, ще така проблема, як відсутність у команди справжнього 'дома', у зв'язку з цим шалена логістика. З цим Реброву доведеться жити найближчим часом (наскільки він затягнеться, зараз, зрозуміло, ніхто не скаже).
Тим часом, ситуація в збірній, здається, вже прекрасна, про що говорять багато хто. Гравці зізнавалися, що не хотілося їхати - настільки добре виявилося у цій компанії. На полі у найкращі моменти це теж видно – особливо у другому таймі матчу з Північною Македонією, коли ми побачили моменти справжньої високої взаємодії. Показовий момент із другим голом. Важко було припустити, що Мудрік обдурить одразу трьох суперників і зможе зробити передачу назад у центр штрафного майданчика. Тобто важко таке було припустити напевно. Але знаючи таланти свого партнера, його товариші подібний варіант допускали і пішли, про всяк випадок, туди, до штрафного майданчика. Мудрик робив передачу, з одного боку, без чіткої адреси, з іншого - саме туди, куди мав підбігти один із партнерів. Порожнечі там бути не могло. У результаті м'яч знайшов Коноплю, який не схибив.
Є ще одна тенденція – на перші ролі у Реброва остаточно висувається нова генерація гравців. Це спостерігалося ще за Петракова, якому, як кажуть, сам Бог велів, як колишньому тренеру «молодіжки». Він з усіма цими хлопцями працював, досягав успіху, він їм довіряв і в головній збірній - але все-таки акуратно, оскільки потребував результату. Зараз молодь дозріла, обросла досвідом, на неї вже можна покластися, що робить Ребров. Поява в 'твердій' 'основі' Георгія Судакова - яскравий приклад. Альтернативи йому на позиції атакуючого півзахисника тренер не бачить. Можливо, повернення до складу Олександра Зінченка щось змінить у цьому розкладі, але далеко не факт.
Не можна, однак, сказати, що у Реброва утворився крен у бік молодих. Ні, у нього постійно виходять у 'старті' два 33-річні ветерани - Тарас Степаненко та Андрій Ярмоленко. Він вдається до досвіду таких 'зубрів', як Сергій Кривцов. Має потужний прошарок з футболістів середнього віку - Микола Матвієнко, Артем Довбик, Руслан Малиновський, Віктор Циганков. Але молодих у нього у стартовому складі постійно – людини три-чотири. Ми бачимо, як тренер дотримується вікового балансу, прагнучи створити те, що називають відомим штампом 'сплав молодості та досвіду'. Виходить поки що неоднозначно, але сам напрямок - абсолютно зрозумілий і здоровий.
Ребров зробив перші три кроки на посту, який по ньому, як то кажуть, вже давно плакав. Вийшло краще, ніж могло бути, з огляду на обставини. Подякуємо йому за це - і почекаємо продовження.
