З лебедя – на качку: 7 прикладів весняної деградації у Лізі чемпіонів

Осінні успіхи в Лізі чемпіонів - далеко не завжди гарантія блискучого виступу навесні. Часто зима змінює команди до невпізнання, і прекрасний лебідь раптом перетворюється на гидку качку. Terrikon.com досліджував кілька найяскравіших прикладів, починаючи з сезону 2003/04, коли утвердився нинішній формат...

2003/04 - 'Манчестер Юнайтед'

Звичайно, група тоді 'дияволам' дісталася просто завидна: 'Штутгарт', 'Панатінаїкос', 'Рейнджерс' - грай собі на втіху! Команда сера Алекса легко посіла перше місце з 5 перемогами та поразкою від 'Штутгарта', з двома розгромами, п'ятьма 'сухими' матчами та різницею м'ячів 13:2. Грала команда легко і з розумінням, загалом вважалася явним фаворитом розіграшу. До того ж, в 1/8 фіналу їй дістався 'Порту' - теж зовсім не гранд. І що ж? Ведучи на своєму полі 1:0, 'МЮ' пропускає на останній хвилині, а в гостях, відкривши рахунок, дозволяє супернику забити два голи. З якоюсь п'яною завзятістю манкуніанці власноруч виписали опонентам перепустку до чвертьфіналу. Восени за ними такого не було - восени вони тримали будь-якого суперника мертвою хваткою.

2007/08 - 'Севілья'

'Севілья' посіла перше місце у групі з 'Арсеналом', а це в ті роки ще багато чого коштувало. Почавши з принизливої ​​поразки 0:3 у Лондоні, андалузці потім здобули п'ять перемог поспіль, одна одною краще. Особливо гарним був реванш, взятий вдома у 'Арсеналу' майже з таким самим рахунком - 3:1. Склад тоді в іспанської команди зібрався казковий: Дані Алвес, Луїс Фабіано, Фреді Кануте, Сейду Кейта, Жюльєн Ескюде, Хесус Навас, Андрес Палоп, нарешті. Ну, ми чудово пам'ятаємо той склад, він так уже відзначився на донецькому стадіоні 'Локомотив'... Головний тренер Хуанде Рамос перебував у повній гармонії з футболістами. І коли в 1/8 фіналу 'Севільї' потрапив 'Фенербахче', всі заздалегідь поховали турків. Але весняна 'Севілья' виявилася лише осінньою тінню. Обмінявшись перемогами з рахунком 3:2, суперники довели справу до пенальті, де щастя посміхнулося туркам.

2009/10 - 'Фіорентина'

Навряд чи хтось уже пам'ятає ту 'Фіорентину' - а то була дуже своєрідна команда, тон у якій задавали такі майстри, як Альберто Джилардіно, Ріккардо Монтоливо, Адріан Муту, Стеван Йоветич. Це був найкращий виступ філок у Лізі чемпіонів, вони змогли викреслити з розіграшу сам Ліверпуль, перемігши його як вдома, так і в гостях. З такою грою можна було не боятися і 'Баварію', що дісталася в першому раунді плей-офф. 'Фіорентина' і не боялася, боролася гідно, але трохи якості не вистачило - поступилася за рахунок гостьових голів (2:1, 2:3), обидва рази дозволяючи супернику відіграватися, причому в першому випадку - на передостанній хвилині. Це була вже не чудова осіння Фіорентина - тоді вона не дозволяла Ліверпулю ніяких таких вольностей.

2015/16 - 'Зеніт'

Рідкісний приклад, коли російський клуб показував чудову гру в Лізі чемпіонів. Нехай і не в найсильнішій групі (з 'Валенсією', 'Ліоном' та 'Гентом'), але 'Зеніт' був дуже гарний, стабільно забивав по 2-3 голи і вийшов у плей-офф з першого місця з 15 очками. Російська преса наповнилася усiлякими оптимістичними прогнозами, які там виникають з найменшого приводу. Все це розвіялося навесні, як дим. У 1/8 фіналу пітерцям чітко вказали на їхнє місце. Від 'Зеніту' залишилася лише тінь, і він двічі програв 'Бенфіці' - супернику, якого восени, швидше за все, здолав би без серйозних проблем.

2017/18 - 'Тоттенгем'

Восени 2017 року здавалося, що Маурісіо Почеттіно вдалося-таки відшліфувати 'Тоттенгем' до призових кондицій. У групі з 'Реалом', дортмундською 'Боруссією' та АПОЕЛом 'шпори' втратили лише 2 очки, та й то на 'Сантьяго Бернабеу', де це можна вважати добрим результатом. У 4 матчах із 6 забивали по 3 голи, загалом, були казково хороші і стали сприйматися серед серйозних претендентів на щось. Але вже взимку у команді був помічений деякий надлом, а навесні він виявився з усією очевидністю. Для того, щоб бути сильнішим за 'Ювентус' у плей-офф, був потрібний той 'Тоттенгем', який всі бачили восени. А 'Тоттенгем', на жаль, став іншим, менш цілісним і зібраним. І далі пішов Ювентус.

2019/20 - 'Ювентус'

У не найпростішій групі з 'Атлетико', 'Байєром' і 'Локомотивом' турниці почували себе вільно і легко, першочергово за 5 перемог і однієї нічиєї. Це була команда, виграти у якої здавалося неможливим – ну справді, як перемогти команду, у якої оборона, як скеля, а забивають усе поспіль – Кріштіану Роналду, Пауло Дібала, Гонсало Ігуаїн, Дуглас Коста і навіть подумати тільки! - Федеріко Бернардескі. 'Ліон', що дістався в суперники по плей-офф, здавався приреченою жертвою. Але навесні 'Юве' вступив 'на напівзігнутих'. І 'Ліон' без якихось надзусиль виграв удома 1:0, у Турині повів - і зміг пройти далі, навіть пропустивши два голи від Роналду. Колишній Юве обов'язково забив би такий потрібний третій. Цей – не зміг.

2021/22 - 'Аякс'

Кращий виступ 'Аякса' у груповому турнірі Ліги чемпіонів: 6 матчів - 6 перемог із загальним рахунком 20:5 проти таких суперників, як дортмундська 'Борусія', 'Спортінг' та 'Бешикташ'. Це відбувалося на наших очах, ми чудово пам'ятаємо ту чудову торішню команду Еріка тен Хага, в якій Себастьєн Алле забивав, як заведений, у кожному матчі (іноді - по кілька разів). Команду, яка винесла 'Боруссію' з рахунком 4:0. Команду, яка виходила у плей-офф як прихований фаворит усього турніру. Закінчилося все сумно, хоча починалося в Лісабоні проти 'Бенфіки' цілком оптимістично – 2:2 (знову з голом Аллі). Вдома треба було просто зробити те, що 'Аякс' робив увесь сезон – забити та виграти. Але 'Аякс' не забив та програв. Перед нами була вже зовсім інша команда. Осінній блиск перетворився на весняний смуток...