Чудовим чином 'Шахтар' подолав перший раунд плей-офф Ліги Європи, ще раз повною мірою підтвердивши репутацію 'фартової' у нинішньому сезоні команди. Зараз, коли емоції злегка вщухли, можна зробити деякі висновки з цієї події, що і починає Terrikon.com...

🤩 Продовжуємо наш шлях у Лізі Європи! 🧡

⚒ До зустрічі в 1/8 фіналу 👋#Shakhtar #UEL @EuropaLeague pic.twitter.com/QvvdVbp8Iw

— ⚒FC SHAKHTAR DONETSK (@FCShakhtar) February 23, 2023

У 'Шахтаря' безперечно є характер

Після матчу Ігор Йовічевич дякував своїй команді за волю, характер, боротьбу. Ось вже справді чого не забереш! Поступаючись супернику в багатьох компонентах, за вольовими якостями український клуб був як мінімум не гірший. Вміння битися до кінця, навіть коли ноги не носять, гірники продемонстрували в другій половині екстратайму - вони все-таки пішли вперед у безнадійній, здавалося б, спробі забити рятівний гол. І таки забили. Звичайно, в цьому допоміг 'Ренн', який обережно скинув оберти. Але ж це ще треба було використовувати! 'Шахтар' зміг.

Морально-вольові якості у вчорашньому матчі найбільше втілили два захисники - Валерій Бондар та Юхим Конопля. Перший продемонстрував приголомшливу самовідданість (блоковані ним три небезпечні удари - лише вершина айсберга). Другий вразив працездатністю, видавши ідеальний баланс між захистом та атакою, як і належить фулбеку (на його рахунку – 2 удари по воротах, найбільше в команді, між іншим). Це справді 'молоді леви', яким не страшний жодний суперник.

У 'Шахтаря' - катастрофічно коротка лава

Але, звичайно, негативу від вчорашньої гри, всупереч результату - достатньо. Одна з найболючіших очевидностей – 'Шахтар' не має необхідної глибини запасу. На європейському рівні і навіть не з найсильнішим суперником це впадало у вічі. Підсилювати гру було, чесно кажучи, нікому. І це прикро, адже восени здавалося, що гірникам вдалося назбирати досить пристойний склад із добрих українських гравців. Можливо, якби був здоровий Мар'ян Швед і не втратив 'Шахтар' Мудрика, вся боротьба з 'Ренном' йшла б зовсім на інших тонах. Ну а так - практично на кожній позиції у разі вильоту основного гравця виникає нерозв'язна проблема.

Цю ситуацію чудово ілюструє Дмитро Топалов, який у другому матчі закривав позицію лівого вінгера. Це його звичне місце – але було таке враження, що опинився на ньому він уперше в житті. Жодної атакуючої дії, всього 23 торкання за гру (найгірший показник серед гравців, які зіграли всі 90 хвилин основного часу), 3 кроси, з яких лише один точний... Сумна статистика, а головне - візуальне враження повної втраченості.

У 'Шахтаря' не виявилося 'плану В'

Трансфер Мудрика поставив перед тренером найскладніше завдання - перестворити ігрову модель. Все, чим 'Шахтар' був гарний восени, так чи інакше було 'заточено' на лівого вінгера з його божевільною швидкістю. Його відхід не просто створив проблему за позицією - він обрушив всю концепцію. Потрібно було знайти нові механізми, на яких команда поїде далі. На жаль, їх не знайшлося, в результаті перемога прийшла завдяки не грі, а волі і нагоді.

Спроби стати новим лідером робить Георгій Судаков. Він у вчорашньому матчі продемонстрував чудовий футбол, концентруючи судомні зусилля команди, намагаючись трансформувати їх у щось системне. На жаль, гідних партнерів попереду не виявилося. Продемонструвавши вражаючу точність передач (на рівні 90 відсотків), Судаков часто зустрічався з м'ячем (дотиків у нього найбільше, крім центральних захисників - 110) - тобто, реально все розвивалося через нього. Але отримуючи від нього паси, партнери мало що створювали. 'Шахтар' майже не бив по воротах - за весь матч у Стіва Манданда всього 2 сейви. Комбінаційної гри як такої не проглядалося - особливо наприкінці, коли вже й сил не залишилося.

Доля явно вподобала 'Шахтарю'

Результат, звісно, ​​породжує деяку ейфорію в українського вболівальника. Але не можна не визнати, що як протягом групового турніру Ліги чемпіонів, так і в матчах з 'Ренном' доля явно благоволила донецькій команді, оберігаючи її від гіршого, коли статистика переважно говорила проти неї. Звичайно, прекрасно протягом усієї кампанії грав Трубін, але справа не лише в ньому – суперники 'Шахтаря' надто багато пробачали донецькій команді. Траплялися, звичайно, моменти, коли клацання Фортуни діставалися і їй (згадаймо гол Рюдігера або вчорашній незарахований - Траоре). Але загалом на долю 'Шахтарю' скаржитися гріх.

За ідеєю, якщо доля надає тобі шикарні шанси, а ти їх не використовуєш - тут вже розплата неминуче прийде. Учора на 88-й хвилині Данилу Сікану було створено ситуацію, в якій він міг одним дотиком до м'яча поховати 'Ренн'. Сікан робити цього не став. На цьому посмішки долі для 'Шахтаря', здавалося, скінчилися. Справді, скільки можна? Але ні – Фортуна продовжувала пестити донецьку команду, на рівному місці подарувавши автогол суперника наприкінці екстратайму.

У неба точно є якісь плани на 'Шахтар'

Серія пенальті – це завжди особлива драматургія. Але те, як розвивався сюжет учора – театр найвищого рівня. Два сейви Трубіна, і коли перемога, здавалося, вже в кишені - промах Бондаря та епічна поперечина Сікана, якому випав шанс спокутувати нереалізовані моменти та стати героєм. Але небо було проти, небо хотіло посилити драму. А потім - ще один сейв Трубіна, який творив щось просто неймовірне, і вирішальний гол новачка Кевіна Келсі, який у Європі не відіграв і 10 хвилин. Голівуд відпочиває!

Все це явно натякає нам на те, що небо не хоче відпускати "Шахтар" з турніру, відвантажуючи йому везіння величезними порціями, але даруючи перемогу найдраматичнішим чином, щоб виступ української команди запам'ятався всім надовго. Ну, ми його вже точно не забудемо, чи не так?

Вадим Самойлов, спеціально для "Террікона"