'Шахтар' зіграв останній матч у календарному 2022 році. Те, що довелося пережити команді протягом цих місяців, не йде в жодне порівняння ні з чим із раніше пережитого. Давайте ж згадаємо цей рік, підвівши його все-таки не найпесимістичніші підсумки...

Мрія Де Дзербі

'Шахтар' починав рік з італійським фахівцем Роберто Де Дзербі, якому в січні купили ще одного гравця екстра-класу - на додачу до Марлона та Лассіні Траоре з'явився вінгер Давид Нерес, ім'я якого багато чого говорило будь-якому європейському аматору футболу. Судячи з зимових зборів, у команду він вписався добре, і вже навесні від нього можна було чекати на хорошу капіталізацію, а вже восени - так точно.

До 24 лютого 'Шахтар' підходив з великими надіями - було схоже, що справді формується дуже цікавий склад, готовий наробити шуму в наступній Лізі чемпіонів. Наразі Де Дзербі із сумом згадує нереалізований потенціал тієї компанії, стверджуючи, що створював команду європейського класу. Дуже ймовiрно – перевірити це зараз вже неможливо.

Початок війни поставило хрест на футбольному сезоні. Лідерство 'Шахтаря' у чемпіонаті України не конвертувалося у 'золото' - а на це Де Дзербі теж дуже розраховував, титул у його послужному списку виявився б дуже не зайвим. Чемпіонат завершили штучно, титулу ніхто не отримав, але все одно це дозволило 'Шахтарю' виконати завдання-мінімум - потрапити до групового турніру Ліги чемпіонів. У березні ще можна було сподіватися, що зіграє команда, зібрана Де Дзербі.

Європейська весна

Де Дзербі тримався якщо і не до останнього, то досить довго. Він залишився з командою у найстрашніші перші дні війни. Він не пішов і після, провівши з 'Шахтарем' все благодійне квітнево-травневе турне. Там йому довелося мати справу з колективом зовсім іншої якості. Майже всі легіонери пішли в оренди, і команда на очах ставала українською не лише за назвою, а й за складом.

Де Дзербі йшов душевно - після заключного матчу турне він так попрощався з гравцями, що тільки робот не розплакався б. Ще красивіше було б залишитися і вести 'Шахтар' далі, але це вже вийшов би, мабуть, перебір - Де Дзербі таки підписувався зовсім на інший проект. Пред'явити італійцеві нема чого - крім хіба що нестачі самовідданості, мовляв, міг би чесно відпрацювати контракт чітко за терміном. Але озвучувати такі закиди якось не повертається язик. І в своїй масі, вболівальники 'Шахтаря' зла на Де Дзенрбі не тримають.

З ним остаточно закрився 'європейський проект' донецької команди. І хоча на зміну Де Дзербі прийшов також європеєць - але це був європеєць уже зовсім іншого роду, який пройшов ґрунтовну українізацію і був готовий працювати з опорою на місцеві сили.

Українське літо

Перехід Ігора Йовичевіча з 'Дніпра-1' до 'Шахтаря' вийшов скандальним, розпалив відносини між клубами до неможливості - обмін кількома заявами в пресі часом перевищував рамки пристойності, особливо з боку 'Дніпра-1', який вважав, що його обікрали . Все це відбувалося навколо людини, яка, по суті, ще нічого видатного не зробила. Його попередня робота в Україні мала цікавий вигляд, але особливих турнірних плодів не приносила.

Втім, керівництво 'Шахтаря', здається, розуміло, кого і навіщо запрошує. Потрібна була людина, здатна зібрати колектив майже на рівному місці, придумати йому ідею, змусити грати результативно. Йовичевіч умів працювати з людьми та розумів, як поставити команді гру. Ситуація, щоправда, ускладнювалася тим, що команду доводилося збирати на ходу – але нічого не вдієш, такими були умови завдання.

Підготовчий період не радував, контрольні ігри 'Шахтаря' стали низкою провалів. Але головним було інше – у команду стягувалися потрібні люди. Клуб представив нову концепцію - він заходився збирати українців, які не дуже успішно виступали за кордоном, переважно - своїх вихованців, для яких донецький клуб не був порожнім звуком. За якісь кілька тижнів 'Шахтар' перетворився на сильний український проект, за яким з цікавістю спостерігала вся країна. І ставлення до нього було вже зовсім не те, що в бразильські часи.

Казка Йовічевіча

Багато вболівальників 'Шахтаря' чекали виступів команди в Лізі чемпіонів зі страхом, передбачаючи суцільні жахливі розгроми. Навіть від 'Селтіка' не чекали нічого хорошого для нас, що вже говорити про 'РБ Лейпциг' і тим більше 'Реал'. І що ж? 'Селтік' виграти у нас так і не зміг, німці були розбиті в пух і порох на своєму полі, а 'Реал' врятувався від поразки тільки дивом, тільки в останній атаці. 'Шахтар' показав у Лізі чемпіонів результат, про який Україна на старті і мріяти не могла.

Неймовірним, містичним чином Йовичевічу вдалося створити з нічого - щось вкрай цікаве та конкурентоспроможне. Можна гадати, чого досягнув би нинішній 'Шахтар' без блискучого Михайла Мудрика - але врешті-решт, не один він солірував у Лізі чемпіонів, траплялися зіркові вечори і в Олександра Зубкова, і у Мар'яна Шведа, і у Георгія Судакова, і у Миколи Матвієнка , та у Богдана Михайличенка.

Як би там не було, Йовічевіч зі своїм 'Шахтарем' подарував усім нам справжню казку. Попри численні песимістичні прогнози, команда вийшла здоровою і виглядає готовою до нових подвигів. Не факт, що їй вдасться взяти цього сезону титул - конкуренція в чемпіонаті України утворилася досить жорстка. Але те, що вже зроблено, викликає щиру повагу. Рік Шахтаря вийшов неймовірно складним, але згадувати його приємно.

Передостанній матч року 'Шахтар' програв - причому найпринциповішому супернику, 'Дніпру-1'. Але останній матч 'Шахтар' виграв у 'Ворскли', що розігралася. Крапка поставлена ​​оптимістична. Чекатимемо на продовження!