Сьогодні виповнюється 45 років Геннадію Зубову, гравцю, якого неможливо забути і якому хочеться поспівчувати - надто урізаним вийшов його футбольний час. Вітаючи іменинника, Terrikon.com згадує незабутнє...

У кар'єрі Геннадія Зубова було достатньо всяких голів - всього він забивав 86 разiв. Ми виділяємо три найбільш видовищні, знакові, що запам'ятовуються.

Гол 'Віченцi'

23 жовтня 1997 'Шахтар' приймав італійську 'Віченцу' у 1/8 фіналу Кубка володарів кубків УЄФА. Позаду були два переможні раунди з молдавським 'Змібру' та португальською 'Боавіштою', в яких Зубов забив свій дебютний єврокубковий гол ('Боавіштi'). Йому було лише 20 років, але вже встиг стати найважливішим гравцем донецької команди, дебютувати за збірну і взагалі вирости у помітне, всупереч свого скромного зростання, футбольне явище.

Він народився в Алчевську, яке тоді ще називали Комунарським, виріс у цьому екологічно 'прибитому' місті, виробив свій неповторний стиль, з 16 років почав грати за місцеву 'Сталь', а через півтора роки опинився в 'Шахтарі', де забив одразу, у дебютному матчі (щоправда, суперник був ще той – 'Система-Борекс' з Бородянки у кубковому матчі). Зубову довелося пережити турбулентний період в історії клубу, зміну кількох тренерів, вбивство президента, повернення Валерія Яремченка, перемогу в Кубку та вихід на непорушну 'срібну' позицію вже за Ріната Ахметова.

'Віченця' стала добрим європейським екзаменатором 'Шахтаря', хоча до еліти Серії А навіть не наближалася. Але досвіду, класу та апломбу у її гравців було більше, і вони одразу задавили несмiливого українського суперника. 'Шахтар' зміг взяти себе в руки лише за рахунку 0:2. І тут сказав своє слово Зубов. Він отримав пас у штрафному майданчику з центру від Сергія Ковальова, перебуваючи трохи праворуч від воріт. До нього кинувся захисник - Зубов прибрав його спритним рухом і з-під другого італійця, а заразом - і з-під партнера, що плутався під ногами, точним ударом вразив дальню дев'ятку. Це не міг не оцінити навіть італійський коментатор, який спалахнув емоціями:

Гол 'Спартi'

Зубов взагалі часто забивав ефектні голи. Наприклад, 15 червня 2001 року він вразив ворота тернопільської 'Ниви' практично з центру поля, започаткувавши розгром з рахунком 7:0. Не завжди краса виходила в нього усвідомлено.. Про один зі своїх голів він сказав так: 'Я банально бив у дальній кут, але не очікував, що потраплю прямо в 'дев'ятку'. Пробивав зряче, але траєкторія мене самого здивувала. Таких голів упродовж кар'єри забив ще кілька. І в Одесі здалеку забивав, і київському 'Динамо' у Донецьку.

Гол, який Зубов щойно описав - легендарний гол у ворота празської 'Спарти' під час першої появи 'Шахтаря' у Лізі чемпіонів. Сам матч 27 вересня 2000 року для команди вийшов нещасливим (2:3), але донецький півзахисник створив справжній шедевр, який помітила вся Європа. Поява 'Шахтаря' в Лізі чемпіонів тоді взагалі сприймалася як випадковість - але саме такі шедеври, як удар Зубова, дозволяли донецькій команді утвердитись у новому для себе світі, показати, що і її гравці щось вміють.

Зубов на той момент ще залишався одним із лідерів колективу, одним із тих, хто бере на себе вирішення проблем, коли команді важко. Тренери йому довіряли - і змінивший Яремченко Бишовець, і змінивший Бишовця Прокопенко. Ось і цього разу Зубов зробив усе, що треба, і навіть більше. Побачивши, що Андрій Воробей, який підхопив м'яч, не має варіантів для розвитку атаки, Геннадiй зробив божевільний ривок з центру на лівий фланг. Запропонував себе, отримав м'яч від Вороб'я, змістився трохи в центр і закрутив у дальній кут – ось так:

Гол Німеччинi

Але найбільш статусний гол у своїй кар'єрі Зубов забив у ворота Олівера Кана, на той момент - найкращого воротаря планети. Це сталося у безнадійному плей-офф відбору на чемпіонат світу 2002, де Україна була розбита вщент 1:4. Але перед цим зіграла вдома 1:1, що вселяло певну надію. І надію цю країні подарував саме маленький Зубов.

На 18-й хвилині вбік Німеччини було призначено штрафний - прямо по центру. Бив Андрій Шевченко, вже зірка Серії А та герой нації. Разом з ударом Зубов, що стояв праворуч від стінки, рушив вперед - як вчили, про всяк випадок. І не зря! М'яч зрикошетував від захисника та потрапив до донецького гравця. Кан почав терміново висуватися в його напрямку, але було вже пізно - Зубов гаяти час не став і в один дотик направив м'яч у сітку:

Це був третій та останній гол Зубова у 29 матчах за збірну. Ах, ні - був ще гол у наступному році, у ворота Вірменії. А красиво було б завершити національну кар'єру 'скальпом' Кана. Втім, виступи Зубова за збірну навіть без цієї краси виглядають гідно. При тій перевазі, яка тоді вічно віддавалася киянам, його участь у національній команді виглядає особливо значущою. І вона не була формальною. Він представляв Україну так, що глядач забував, звідки він, за кого грає і скільки неприємностей завдав 'всенародному' 'Динамо'. Зубов і сам був всенародним, викликаючи симпатію одним своїм виглядом...