Повітря свободи: історія команди для вболівальників
Клуб Бундесліги 'Фрайбург' був за один крок від виходу до Ліги чемпіонів - вперше у своїй історії. Якби це вийшло, ми мали б рідкісний приклад того, як такий рівень прориваються без багатого господаря. Terrikon.com розповідає про футбольний клуб, який у Німеччині вважають 'найправильнішим'...
'Фрайбург' відомий на прізвисько 'бразильці з Брайсгау' - воно трохи жартівливе, але водночас і шанобливе. Так гравців команди назвали за схильність до технічного футболу. Сталося це давно, коли про справжніх бразильців у складі Фрайбург не міг і мріяти. Вперше у своїй історії він прорвався до Бундесліги лише 1993-го. До цього жодних міжнародних амбіцій не було і бути не могло.
Чому 'Фрайбург' вважають таким 'найправильнішим'? Звісно, через структуру власності. За правилами, які існують у Бундеслізі, одна людина не може володіти половиною акцій клубу, максимум – 49 відсотками. Але як правило, цю норму оминають тим чи іншим чином. В результаті Бундесліга має 'РБ Лейпциг', повністю контрольований концерном Red Bull. У 'Фрайбурга' – протилежна ситуація. У ньому – понад 35 тисяч членів, і голос кожного щось вирішує. Це на 100 відсотків демократична організація, яка органічно чинить опір тому, щоб клуб опинився під владою тієї чи іншої могутньої комерційної структури.
Це, звісно, сильно звужує фінансові можливості. Ні, 'Фрайбург' зовсім не найбідніший клуб Бундесліги, але все-таки, за коштами, що вкладаються в нього, за ідеєю не повинен конкурувати за місце в єврокубках. Якщо брати сукупну трансферну вартість футболістів його складу, то він – всього на 10-й позиції у чемпіонаті (151 мільйон євро, найдорожчий гравець Маттіас Гінтер коштує лише 18 мільйонів). Але 'Фрайбург', як ми вже зрозуміли, мало не прорвався до Ліги чемпіонів - втратив цей шанс лише в останньому матчі сезону. Як це так виходить?
Напевно, головна причина – це тренер, точніше – те, що йому дають можливість без метушні реалізовувати свій план. Його звуть Крістіан Штрайх, свою посаду він займає немислимо довго, за сучасними мірками - з 2011. Йому вдалося досить швидко підняти команду до 5-ї позиції, але в 2015 'Фрайбург' звалився до Другої Бундесліги. У такій ситуації 99% власників клубів тут же вказали б тренеру на двері. Але Штрайху дозволили займатися своєю роботою, він за сезон повернув команду нагору, де одразу забезпечив 7-е місце.
У цьому ключ до тихого успіху 'Фрайбурга'. Тут ставлення до команди позбавлене тієї істерики та ажіотажу, якими просякнуте життя більшості топ-клубів, тут немає того тиску, який чиниться на гравців та тренера в 'Баварії', 'Боруссії' або 'Лейпцигу'. Нападник 'бразильців' Нільс Петерсен розповідає з цього приводу такий епізод зі своєї кар'єри: 'Я залишився в клубі після вильоту, це було шість років тому, а люди досі дякують мені. Коли я граю погано, мене не освистують. Фанати кажуть: 'Ні, ми не будемо йому свистіти, адже він робить все можливе, щоб клуб був успішним'. І якщо не вийде зараз, можливо, вдасться наступного разу».
Тобто, у 'Фрайбурзі' людське цінується більше за спортивне. Хоча перемогам, звичайно ж, радіють, та ще й як!
Таке ставлення не виросло на рівному місці. Воно – наслідок того, як у Фрайбурзі взагалі ставляться до життя. Не такий маленький (230 тисяч жителів), він знаходиться поряд із Шварцвальдом - величезним гірничо-лісовим масивом, у районі якого, як вважають - найчистіше повітря в Німеччині. За переказами, той, хто хоч одного разу вдихнув це повітря, назавжди залишається вільним. Може, звідси той рівень демократії, до якого з Середніх віків звикли городяни? До речі, у дослівному перекладі 'Фрайбург' - 'вільне місто'. Погодьтеся, така назва зобов'язує.
Фрайбуржці звикли жити спокійно, без напруження, оскільки їм подобається. Може саме тому тренерам тут дозволяють працювати так довго? Адже Штрайх із його довголіттям - зовсім не рекордсмен. Найбільш 'довгограючим' тренером в історії клубу залишається Фолькер Фінке - легендарна людина, яка вивела 'Фрайбург' у Бундеслігу. Він залишався на посаді 16 років – з 1991 по 2007 рік. Це абсолютний рекорд Бундесліги за всі часи.
Але повернемось до нинішнього тренера Крістіана Штрайха. Він тримається так довго і тому ще, що його вважають цiлком своїм, що для клубної культури має велике значення. Починав тут із молодіжної команди. Декілька сезонів відіграв за основний 'Фрайбург'. У 1995 став тренером 'молодіжки', з якою провозився 12 років. У 2007 році його підвищили до асистента головного тренера. Зрештою, у 2011 зробили головним. Він - людина одночасно ексцентрична, гаряча, доброзичлива і абсолютно відкрита. Всі ці властивості його особистості, безсумнівно, позначилися на тому, який стиль проповідує команда, яку він очолює. Вона атакує, не боїться помилятися, не сприймає 'автобуси', але при цьому дуже добре організована. Вона самовіддана та динамічна. І вона вкрай симпатична.
До Штрайху ставлення вболівальників приблизно таке саме, яке ми бачили у випадку з Нільсом Петерсеном. Всі розуміють, що він щиро намагається зробити свою роботу якнайкраще. І тому йому пробачають окремі невдачі - впевнені, що він все одно вичавить максимум і з себе, і з команди. По-іншому в цій дивовижній команді, здається, не живуть.
