Воротар київського «Динамо» Денис Бойко перебуває у Вале зі своєю командою. В інтерв’ю радіо Rhone FM він розповів, через що проходить його народ та як він допомагає йому, граючи у футбол.

- Як проходить ваше перебування у Вале?
- Ми тут, щоби підготуватися до сезону. Це завжди період, коли ми багато працюємо, по два тренування на день. Потрібно бути готовим до другого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів у середині липня проти «Фенербахче». Ці товариські матчі – чудовий спосіб підготувати нас до офіційних матчів.

- А ти, як ти живеш?
- Російська агресія – це жахливо. Це неймовірно. Повторюю, ми живемо, не знаючи, що може статися завтра. Із цим змушений зіткнутися весь український народ, вся наша країна, наші клуби – футбольні чи інші спортивні. Ми повинні робити все можливе, щоб допомогти. Для мене це означає грати матчі за мир і зосередитись на цьому, на нашій підготовці.

- Яка роль футболу у всьому цьому?
– Це важкий час для всіх. Коли ми граємо у футбол, ми показуємо нашим людям, що ми живі. Ми намагаємося говорити про війну, щоб її засудити, пояснити Європі та світу, що відбувається в Україні. Це війна. Ми повинні говорити це щодня, щоби світ не забув про це. Це наша місія, коли ми перебуваємо за межами країни.

- Денисе, вам 34 роки і за плечима довга кар'єра футболіста. Чи можна порівняти те, через що ви зараз проходите, з чимось ще, через що ви пройшли?
- Ніколи. Я ніколи не міг уявити, що у 21 столітті у моїй країні буде війна. Це неймовірно…

- Чи розглядали ви перехід із київського «Динамо» до іншого клубу? Європейського, щоб захистити свою сім'ю, щоб захистити себе?
– Ні. Як я вже сказав, клуб зробив усе для наших сімей, для персоналу, для всіх людей, які працюють у «Динамо». Я ніколи не думав про те, щоб залишити клуб через війну. Це неможливо. Я мушу допомогти клубу, моїй країні. Я не можу піти зараз.

- Як ви вважаєте, чи скоро відновиться чемпіонат України?
- Так це можливо. І ми маємо відновити чемпіонат. Це важливо для нашої країни, нашого народу. Ми маємо показати всьому світу, що ми живі, що ми продовжуємо грати у футбол, що ми продовжуємо жити, що ми робимо все можливе в Україні, щоб виграти цю війну. Спорт – один із способів зробити це.