Кріштіану Роналду попрощався зі збірною Португалії
Photo by mrogowski_photography - Depositphotos

Капітан збірної Португалії Кріштіану Роналду ухвалив рішення завершити кар'єру в національній команді. Про припинення виступів на міжнародному рівні 41-річний форвард оголосив на своїх сторінках у соціальних мережах.

Португальцям.

Настав день повернути футболку із сьомим номером збірної, яка належить усім нам. Я ніколи не вважав її виключно своєю. Але протягом 23 років я мав честь і ніс колосальну відповідальність за те, щоб носити її, захищати її кольори та виходити в ній на арени по всьому світу. Сьогодні настав момент передати її майбутньому.

Це рішення не було простим, адже є рішення, які ухвалюються не лише розумом, а й серцем. Добігає кінця шлях, який розпочався у серпні 2003 року та назавжди змінив моє життя.

Коли я озираюся назад і думаю про все пережите в національній команді, я бачу не просто матчі, забиті голи, рекорди чи здобуті трофеї. Я бачу людей.

Бачу емігрантів, які протягом цих 90 хвилин відчували Португалію трохи ближче. Бачу мільйони португальців, з якими ніколи не був особисто знайомий, але які стали невід'ємною частиною мого життя. Зрештою, футбол набагато масштабніший, ніж просто гра: футбол - це люди.

Протягом усієї кар'єри у збірній я прагнув перевершити власні межі. Я жадав перемог, жадав бути найкращим, жадав творити історію. Я завжди був надзвичайно вимогливим до себе, завжди хотів більшого і незмінно вірив, що ми здатні зайти ще далі. Я віддав за цю футболку абсолютно все, що мав.

Були ідеальні дні та вечори, були незабутні перемоги, були й поразки, згадувати про які мені досі важко. Я теж помилявся, я теж страждав, бували моменти, коли мені не вдавалося подарувати португальцям те, чого вони так пристрасно чекали. Але я ніколи не опускав рук. І головне - я ні на секунду не переставав пишатися тим, що представляю Португалію.

За ці роки я засвоїв дуже прості істини: голи забуваються, кубки залишаються в клубних музеях, а рекорди рано чи пізно б'ють. Але є те, чого час не здатен стерти, - це слід, який ми залишаємо в серцях людей. Якщо я хоча б раз зробив вас щасливими, якщо хоча б один мій гол змусив вас обійняти близьку людину, забути про тривоги або відчути гордість за нашу країну, значить, усе це було недарма. Бути португальцем означає саме це: ми разом страждаємо, разом піднімаємося і знову повертаємо віру.

Португалії завжди будуть потрібні юнаки, які мріють, гравці, що не здаються, і нові покоління, які вірять у те, що можна підкорити небачені вершини. Адже країна, яка продовжує виховувати нових героїв, - це країна, яка ніколи не перестає вірити в саму себе.

Моїм партнерам по збірній я хочу адресувати особливі слова. Дякую за кожне прискорення, за кожні обійми, за кожну суперечку, за кожну хвилину тиші перед виходом на поле, за кожну перемогу, яку ми святкували разом, і за кожну поразку, що зробила нас сильнішими. Для мене було величезною честю бути вашим капітаном. Але жоден капітан не проходить цей шлях самотужки - ви назавжди стали частиною моєї історії.

Усім тренерам, керівництву, лікарям, фізіотерапевтам, адміністраторам, співробітникам штабу та безлічі людей, які працювали зі мною протягом усіх цих років, - моя найглибша вдячність. Багато хто з вас ніколи не потрапляв в об'єктиви фотокамер, але без вас жоден із цих знімків не став би реальністю.

Моїй родині - дякую за те, що розділили зі мною цю мрію. Дякую за розуміння моїх постійних від'їздів, за жертви та за ті моменти, коли збірній доводилося забирати час, який по праву належав вам. Якщо сьогодні я стою тут, то лише тому, що ми завжди трималися за руки.

І всім португальцям, розкиданим по всьому світу, я хочу сказати наостанок ще дещо. Є образ, який я назавжди заберу із собою. Це мить, коли починає звучати національний гімн. Я дивлюся навколо, бачу своїх товаришів по команді, трибуни, дітей, матерів, батьків, бабусь і дідусів. Я бачу португальців, які подолали тисячі кілометрів лише для того, щоб опинитися тут.

У ці хвилини між нами стираються будь-які відмінності. Більше немає клубів, немає клубних кольорів, немає соціальних класів, немає професій і розбіжностей у поглядах. Залишається лише одна всепоглинальна пристрасть - Португалія.

Саме це почуття залишиться зі мною до кінця днів. Сьогодні завершується мій шлях на футбольному полі у складі національної збірної. Я йду з високо піднятою головою, з гордістю за пройдений шлях і з чистою совістю, усвідомлюючи, що віддав за Португалію абсолютно все.

Але я ніколи не перестану бути одним із вас. Я продовжу співпереживати, хвилюватися і святкувати кожну перемогу Португалії так само, як і ви. Усе своє життя я невтомно працював, щоб стати найкращим футболістом планети. І сьогодні я розумію, що моєю головною перемогою було заслужити право представляти найкращу країну у світі.

Дякую за ці 23 роки. Дякую за вашу віру в мене. Дякую за можливість прожити цю мрію, яка зародилася тоді, коли я був звичайним хлопчиськом із Мадейри, що бігав за м'ячем.

Футболка із сьомим номером залишається у збірної, але гордість носити її назавжди залишиться зі мною. Португалія завжди житиме в мені.

До зустрічі. Завжди ваш,
Кріштіану Роналду.