Найкращим бомбардиром УПЛ на даний момент, на початку 10-го туру, з 8 голами є Ігор Краснопір. Це дещо несподівано. Ігор уже деякий час вважався талановитим гравцем, але якось не підтверджував цього на ділі. Але ось - підтвердив. Terrikon.com уважно приглядається до нової української зірки…

Він продемонстрував справді безпрецедентну для себе результативність. У УПЛ проводить уже четвертий сезон, і раніше ніколи не забивав більше 7 голів. За весь чемпіонат. А тут 8 - всього за 9 ігор. Середня результативність - 0,89. Це, на хвилинку, - показник Ламіна Ямаля! Чемпіонат, звісно, не той, але все одно.

Загалом, сезон для Краснопіра виявляється ексклюзивним. Можливо, він нарешті знайшов свою команду, або тренер нарешті зрозумів, як його правильно використовувати.

Але до тренера ми повернемося пізніше. А поки що давайте подивимося, як у нього склалася ця дивовижна вісімка. Краснопір забив по голу у двох перших матчах чемпіонату - проти Чорноморця (2:1) та Харкова (3:1). Потім зробив паузу на два матчі - і хоча виходив у стартовому складі, результативними діями не відзначився й обидва рази був замінений. З Кудрівкою (5:1), навпаки, його випустили на заміну ближче до кінця, він одразу реалізував пенальті й за 5 хвилин додав ще один гол, у контратаці красиво поклавши м’яч під дальню штангу. Ще один тур без голів - і потім гол Кривбасу з пенальті, єдиний у тому матчі. У матчі з Буковиною - асист. І, нарешті, незабутній хет-трик у ворота Динамо (один гол - з пенальті). У трьох випадках його удари ставали вирішальними, приносили перемогу його команді.

Як бачимо, на пенальті припадає більше третини його голів, що дещо принижує загальний результат. Але не можна випускати з уваги іншу сторону медалі. З гри Краснопір забивав найрізноманітніші голи, показуючи себе і як майстер гри головою, і як фахівець із завершення атак. І міг поборотися у воротарському майданчику, відтісняючи суперника для результативного дотику. І вчасно зробити ривок. Загалом, голи у нього виходять найрізноманітніші, в атаці для нього немає якогось шаблону.

Таким чином, Краснопір починає виправдовувати ті сподівання, які на нього покладали експерти та фахівці вже давно. Він ніколи не вважався пересічним гравцем, його завжди називали перспективним і пророкували світле майбутнє. Оболонь знайшла його в чемпіонаті Київської області, де він був на голову вище за всіх (не у фізичному, зрозуміло, сенсі, хоча й зріст у нього чималий - 187 сантиметрів). Потім з’явилися численні повідомлення на кшталт "Рух підписав одного з найперспективніших гравців УПЛ" - на той час Ігор уже був зіркою молодіжної збірної й дебютував в олімпійській. Коли Рух розвалився і його гравців почали забирати Карпати, наш герой потрапив до числа тих чотирьох, які реально цікавили львів'ян. За рік Полісся забрало його в розпал сезону як відсутній елемент в атаці - чогось важливого там Руслану Ротаню не вистачало...

Ротань - взагалі ключова фігура в кар’єрі Краснопіра. Вони разом працювали в молодіжній збірній, чудово розуміли одне одного. Тренер бачив, який потенціал тут прихований. Разом із Ротанем Краснопір взяв участь в Олімпіаді-2024, що, за його словами, сильно вплинуло на його розвиток як футболіста. У Поліссі він опинився саме тому, що командою керувала людина, яка добре його знала. І заграв там молодий форвард теж не в останню чергу завдяки тому, що мав таке керівництво.

Говорячи про своїх кумирів, Краснопір якось згадав Ерлінга Холанда - але не взагалі, а у зв’язку з конкретною рисою: "Мені не дуже подобаються мої відкривання. Я хочу вдосконалювати цей компонент, бо у мене багато прямолінійних рухів. Хочеться більше різновекторних рухів - через розвороти, через плече. Якщо звернете увагу - як це робить Холланд. Це топ. У плані відкривань для мене Холланд - один із найкращих нападників". У Поліссі з цим у Краснопiра стало помітно краще.

Тут ще справа, схоже, у тому, що в Поліссі він отримав кваліфікований півзахист - вiн набагато якісніше постачає йому м’ячі, ніж це було на попередніх місцях роботи. Можливо, саме тому й з виходами на вільну позицію стало краще, адже тепер зрозуміло, як і під кого відкриватися. Взагалі, звичайно, загальний клас нинішнього Полісся дозволяє Краснопіру значно ширше розкривати свої таланти. Коли розумієш, що граєш в одній із найкращих команд країни - це додає сил і підвищує самооцінку.

Саме як гравець Полісся він був викликаний до національної збірної. Ще Сергій Ребров розглядав його як кандидата, але перші матчі у складі збірної Ігор зіграв уже за часів Андреа Мальдери. Вперше у основному складі він вийшов у невдалій грі проти Угорщини. Там на вістрі атаки стихійно утворилася його пара з Матвієм Пономаренком. І було в ній щось дуже багатообіцяюче. Втім, якісь перспективи щодо збірної малювати в розпал експериментів Мальдери вкрай необачно. Але щось у цьому дуеті проглядалося, якесь альтернативне майбутнє...

Будемо відверті: поки що Краснопіра важко сприймати як найкращого бомбардира УПЛ. Його перебування на цій вершині є ситуативним - результат одного вдалого вечора, натхненного матчу з Динамо, який Полісся провело майже бездоганно, а Ігор просто літав по полю. Якби не цей хет-трик, він був би просто скромним учасником топ-10 найрезультативніших гравців чемпіонату. Але ж такі хет-трики випадково не виходять, чи не так?