Головний тренер Шахтаря Арда Туран підбив підсумки поєдинку другого туру Ліги чемпіонів проти грецького АЕК (3:1).

- Це був важкий поєдинок для нашої команди. На мою думку, певною мірою ми піддалися емоціям. Ми молодий колектив, тому те, що зазвичай виходить добре, сьогодні нам вдавалося гірше. Пропустили гол, але потім зуміли повернутися в гру. Спочатку нам бракувало агресивності в єдиноборствах, однак згодом ми оговталися й почали значно впевненіше контролювати м’яч.

Суперник діяв із двома яскраво вираженими центральними форвардами, до яких періодично зміщувався фланговий гравець. Вони не допрацьовували в обороні, проте завжди залишалися готовими до швидких перехідних фаз. У другому таймі ми постаралися приділити цьому компоненту підвищену увагу.

Вважаю, що в кризові відрізки ми більш зріло контролювали перебіг зустрічі. З емоційного погляду це неймовірно важлива перемога. Цей успіх дозволяє нам зберігати надію та продовжувати рухатися до нашої мрії аж до завершення основного етапу Ліги чемпіонів. Я дуже щасливий і від щирого серця вітаю своїх футболістів.

- У першому таймі впадало в око ваше невдоволення тим, що м’яч недостатньо швидко доставляли Аліссону, який постійно загрожував супернику. Ближче до кінця тайму передач стало більше, і його небезпека стала очевидною. Ви погоджуєтеся з такою оцінкою?
- Койта дуже корисний в атакувальних діях, однак під час повернення в оборону в нього періодично виникають труднощі. Насправді ми знайшли рішення завдяки створенню чисельної переваги на правому фланзі. Я хотів, щоб м’яч доставляли Аліссону безпосередньо, без зайвих проміжних передач, але ми надто часто робили зайві дотики. Можливо, варто було переводити м’яч безпосередньо від лівого центрального захисника на правого флангового захисника або відразу на Аліссона, тому я трохи нервував.

Головна претензія полягала в тому, що я не бачив належної реакції. Наша концепція ґрунтується на культурі пасу та миттєвій реакції на втрату м’яча, а до перерви ми не продемонстрували цього належним чином. Ми надто піддалися емоціям і тиску трибун. Що стосується Аліссона, то я погоджуюся: іноді він діє надто далеко від воріт, надмірно притискаючись до бровки. Йому необхідно активніше атакувати штрафний майданчик суперника. Але я маю колосальні очікування від його футбольного майбутнього. Я заплющую очі й усвідомлюю, наскільки сильно вірю в нього та яка велика кар’єра на нього чекає.

- Ви вже наголосили на важливості цієї зустрічі для Шахтаря в контексті воєнних реалій. Але цей матч важливий і особисто для вас, адже на цьому стадіоні ви виходили у фінал 12 років тому як гравець, а сьогодні здобули першу тренерську перемогу в Лізі чемпіонів. Які думки з цього приводу?
- Безумовно, такі спогади викликають сильні емоції. Але головні дійові особи сьогодні - мої футболісти. Коли Мендоса забивав гол, мені на мить згадався схожий епізод. Він забив третій м’яч, і я свого часу теж робив рахунок 3:1. Буквально три-чотири роки тому цей хлопець виступав у чемпіонаті Колумбії, а сьогодні забиває в Лізі чемпіонів на одній із найвеличніших футбольних арен світу.

У цій грі тактика та схеми завжди змінюватимуться. Тридцять років тому грали з ліберо, потім перейшли на пару центральних захисників в одній лінії, сьогодні використовують 4-3-3, а раніше грали з двома форвардами. Але єдине, що ніколи не зникне з футболу, - це живі емоції та єдиноборства один в один. У цій грі завжди буде потрібна суть вуличного футболу, де кожен епізод вирішується віч-на-віч. Емоції мають першочергове значення, і сьогодні я пережив їх сповна. Я безмежно щасливий знову опинитися на цьому стадіоні в такому статусі.

- Історично українські клуби провели в Англії 35 матчів, зазнавши 28 поразок і зігравши сім разів унічию. Сьогодні Шахтар став першою командою з України, яка перемогла на англійській землі. Що ви відчуваєте як турецький тренер, який захищає честь українського клубу?
- Я радий, що нам вдалося змінити цю статистику, незалежно від того, вважався цей матч умовно домашнім чи виїзним. Але для мене головне інше: я знаю, що сьогодні діти, які перебувають під ударами бомб і дронів, хоча б ненадовго усміхнулися. Для нас цього більш ніж достатньо. Це цінніше за будь-які спортивні досягнення у світі, і саме тому я по-справжньому щасливий.

- Попереду на вас знову чекає виснажлива дорога до України. Чи допоможе ця перемога легше перенести шлях і наскільки особливим є цей результат для людей, які стежили за вами вдома?
- Безумовно, після перемог повертатися значно легше, різниця між поразкою та виграшем у дорозі колосальна. Але найголовніше для нас можна висловити однією думкою. Футбол існує для того, щоб служити миру, надії та майбутньому дітей. Ми прагнемо робити саме це. Для нас Ліга чемпіонів не має жодного іншого підтексту, окрім цієї місії, і сьогодні це найважливіше, що ми робимо заради українського футболу.