Цієї осені три фахівці, які мають за плечима успішні клубні кейси, розпочали кар’єру тренерів національних збірних, причому кожен із них — у клубі найвищого європейського рівня. Юрген Клопп дебютував зі збірною Німеччини, Зінедін Зідан — Франції, Хаві Ернандес — Нідерландів.

Перехід від одного тренерського досвіду до іншого не завжди і не у всіх виходить. Terrikon.com аналізує, як йдуть справи у кожного з трьох — і як можуть розвиватися далі...

Армія Клоппа

Про дебют Клоппа, який поки що не показав із Бундестімом пристойного результату (наприклад, так і не зумів забити грекам у двох матчах, причому вдома вперше в історії програв цьому супернику), пишуть із помітним ентузіазмом, змішаним, втім, із сарказмом. Після нічиєї 1:1 з Нідерландами Sportschau говорила про Spurenelemente vom Klopp-Fußball — сліди його фірмового стилю. Bild назвала старт "початком із отрутою, удачею та розчаруванням", а Süddeutsche Zeitung іронічно зауважила, що Клопп "все-таки не ходить по воді", тобто не може творити чудеса (а багато хто думав, що може). Süddeutsche підкреслила, що збірну давно не хвалили так сильно, зробивши головний акцент на енергії, інтенсивності та експерименті з 44 гравцями, розділеними на два склади. Цю величезну юрбу кандидатів ЗМІ назвали "солдатиками Клоппа", яких він переставляє з захопленням хлопчика, що розігрує настільну битву.

Але цю роль масовика-витівника якраз можна зрозуміти з суто раціональних позицій. Тактична релігія Клоппа — його знаменитий "гегенпресинг", заснований на ідеальній взаємодії всіх і такий, що вимагає постійних тренувань. У збірній такий процес налагодити неможливо. Залучаючи відразу таку велику кількість гравців, він прагне ознайомити зі своїми принципами якомога більше футболістів уже на старті, щоб не відволікатися на це згодом. І все одно Клоппу може не вистачити часу на відпрацювання стилю. Зрештою, серед інших йому доведеться мати справу й з людьми, вихованими на більш імпровізаційному, інтуїтивному футболі — наприклад, як це практикується в Баварії чи Штутгарті.

Допомогти може його приголомшлива харизма, перед якою неможливо встояти. Він завжди вмів змусити гравців адаптуватися... Ні, "змусити" — погане слово. Переконати. Його футболісти виконували гегенпресинг із задоволенням і навіть гордістю — як щось передове, найкраще, якісне. Клопп сам визнає брак часу і робить ставку на прості, жорсткі принципи: компактність, миттєвий контрпресинг, вертикальність. Уже в перших матчах видно проблиски фірмового стилю, і про своїх підопічних тренер каже, що "талант тече у них з вух". Якщо він збереже цей курс, Німеччина обов’язково знову стане великою.

Релігія Зідана

Французька преса зустріла дебют Зізу стримано-оптимістично. Після 1:0 з Туреччиною L’Équipe говорив про важкий старт без особливого блиску. До кінця трансферного вікна тон пом’якшав: Le Figaro описав матч із Бельгією як шлях "від нудьги до магії", а сам Зідан отримав компліменти за правильну атмосферу. Тьєррі Анрі на RMC вигукнув Dieu est arrivé! ("Бог прибув!").

Завадити Зідану може низка факторів, з якими він раніше не стикався. У збірній часу на тонке налаштування менше — а він славиться саме цим, саме вмінням підкрутити "командні ручки", ловлячи правильну хвилю. Травми ключових гравців, тиск очікувань "свіжого вітру" після 14 успішних, але дещо нудних років Дешама та необхідність швидко знаходити баланс між свободою та структурою — реальні загрози. Якщо команда почне просідати в організації, про божественне походження Зізу скоро забудуть.

Допомогти йому може те, що зазвичай заважає іншим, — відсутність жорсткої системи. У Реалі він часто перемагав завдяки адаптації до суперника під час матчу та індивідуальній майстерності зірок, а не заздалегідь визначеній концепції. У скрутні хвилини на перший план виходить його прагматизм і харизма, його приголомшливе розуміння футболу та вміння робити правильні кроки в потрібний момент. У збірній з її короткими "життєвими циклами" це ще цінніше, ніж у клубі. Зідан не є догматиком: він надає свободу в межах простих рамок, витискаючи максимум із наявних виконавців. Франція, як і раніше, має одне з найталановитіших поколінь, а авторитет Зідана в роздягальні майже абсолютний. Довгостроковий контракт до 2030 року та готовність федерації дати йому час — теж на його боці. І результат він почав показувати одразу ж, ставши першим тренером Ле Бле з часів Еме Жаке в 1994 році, який виграв свій дебютний матч.

Ренесанс Хаві

Нідерландська преса тепло прийняла Хаві. Після 1:1 з Німеччиною de Volkskrant порівняла матч із "закускою від нового шеф-кухаря" і спрогнозувала "чудову вечерю". De Telegraaf писав про "відроджену справедливість", Algemeen Dagblad — про "натхнених Помаранчевих". Відзначали пристрасть, інтенсивність та домінування у другому таймі. Загальний висновок: напрямок правильний, почалося відродження футболу Кройфа.

І це закономірно. Футбольна ДНК Нідерландів — це на 99 відсотків ДНК самого Хаві, адже він виріс у футбольному світі, створеному Кройфом. Він пропонує таку гру, якою "помаранчева" нація історично пишається — домінування, короткі паси, сміливість і динаміка. Молоді й амбітні гравці (такі як ван Боммель, Мердінк, Веерман) вже показали себе, а його авторитет як легенди Барселони допомагає у переважно молодому колективі (тим більше, що й ветерани "підписалися" за нього, насамперед — Вірджил ван Дейк). Контракт до 2030 року дає час. Якщо Хаві збереже послідовність, проєкт може вдатися.

Але на його шляху — кілька серйозних перешкод. Нинішній склад обмежує його тренерські можливості. Крім того, "ораньє" страждають від хронічної оборонної вразливості. Нідерланди — явно не входять до топ-5 світу за рівнем індивідуальних гравців, а високий пресинг та агресивні позиції захисників залишають простір за їхніми спинами. У всіх чотирьох матчах з Хаві команда пропустила. Голландська звичка вимагати ідеального "тотального футболу" у всіх життєвих ситуаціях також створює ризики для тренера, який, як показав досвід Барселони, дуже чутливий до тиску та критики. А прощати іноземцю завжди схильні менше, ніж своєму...