Сьогодні команди УПЛ спробують домовитися про новий формат чемпіонату України. Нинішній багатьом здається дещо нудним і млявим. На розгляді — чотири варіанти.

Terrikon.com розглядає їх усі по черзі, намагаючись дати кожному спокійну й об’єктивну оцінку...

Класика плюс турнір чотирьох

Це найконсервативніший, найчесніший і найменш ризикований варіант. Основна частина сезону залишається звичною — 30 турів, усі грають з усіма вдома та на виїзді. Додається лише невеликий плей-оф між 3–6 місцями (з можливим коригуванням через Кубок України). Це нібито створює додаткову інтригу там, де вона часто зникає — у боротьбі за останні місця в єврокубках.

Але очевидно, що раз майже нічого не змінюється, то майже жодні мінуси з нинішньої формули не зникають. Середні та нижчі команди після певного моменту можуть відключатися — і там пануватиме той самий байдужий настрій, що й завжди. Сам плей-оф — це всього кілька додаткових ігор для чотирьох клубів. Уся новизна — лише для них.

Коротше кажучи, зберігається велика кількість матчів між аутсайдерами та середняками, які не викликають інтересу ані у глядачів, ані у коментаторів. З іншого боку, кількість поєдинків між лідерами не збільшується. Загалом, це той консерватизм, який викликає запитання: а для чого, власне, затівався весь цей галас?

Одне коло плюс дві вісімки

Тут уже з’являється щось новеньке у вигляді повноцінного другого етапу. Ідея така: після 15 турів ліга ділиться на верхню та нижню вісімки, і боротьба триває всередині груп за нагороди та за право не вилетіти відповідно. Переможець нижньої вісімки ще й отримує право на єврокубковий плей-оф, у якому зіграє з командами, що посіли 3–5-ті місця.

Це помітно підвищує мотивацію: навіть команди, що йдуть у середині таблиці, до кінця розуміють, за що грають. Верхня вісімка виходить більш щільною та конкурентною, а нижня — з реальною боротьбою за виживання плюс єврокубковим бонусом. Мінус у тому, що перша одноколова частина сезону виходить короткою і не зовсім справедливою, тому що хтось отримує виїзні матчі з сильнішими суперниками, а хтось — зі слабшими.

Щось подібне ми вже спостерігали в сезонах з 2026/17 по 2019/20 — щоправда, у більш справедливій версії, бо тоді брали участь 12 команд, і перший етап складався з двоколового турніру. Так, лідери зустрічалися частіше, це було родзинкою, але ми бачили й головний недолік схеми: на другому етапі зникала єдність чемпіонату, кожна з половин ліги, по суті, грала свій окремий турнір. І те, що відбувалося в найслабшій групі, мало кого цікавило на тлі того, що відбувалося в найсильнішій.

Дві вісімки зі старту плюс фінальний загальний раунд

Найнестандартніший і, мабуть, найсуперечливіший варіант. Ліга відразу стартує двома групами по 8 команд — у тому порядку, в якому вони фінішували в попередньому сезоні. Усередині них відбувається два інтенсивних кола, потім усі 16 команд об’єднують в одну таблицю і проводять ще одне загальне коло з урахуванням раніше набраних очок за певним коефіцієнтом.

Ідея, як то кажуть, цікава, але є в ній якийсь нездоровий фаталізм. Все дуже залежить від результатів минулого сезону. І потім, подивіться: якась більш-менш сильна команда, що потрапила до нижньої вісімки, набере багато очок проти слабких суперників, а потім у загальній таблиці буде стояти вище, ніж заслуговує — на рівні лідерів. Зворотний бік — сильні клуби з верхньої вісімки матимуть більш напружений календар з самого початку.

Але при цьому — це привабливий варіант для телебачення та спонсорів. Топові команди на першому етапі гратимуть між собою практично щотижня. Що стосується нижніх команд, то вони спочатку зустрінуться лише з рівними за силою суперниками, а отже — отримають більше шансів і менше розгромів. Дуже неоднозначно...

"Чеський формат": 30 турів, три групи

Після повноцінного першого етапу (кожна з кожною вдома та на виїзді) команди поділяються на три групи: 1–6 (за єврокубки), 7–10 (за фінансовий бонус) та 11–16 (за виживання). У кожній групі — додатковий одноколовий турнір.

Це, мабуть, найзбалансованіший варіант з точки зору мотивації всіх 16 команд. Верхня шістка продовжує запеклу боротьбу за все найголовніше, середня четвірка отримує фінансовий стимул (що для команд цього рангу може виявитися найцікавішим), а нижня шістка... ну, тут усе зрозуміло без зайвих слів.

Зростає кількість матчів, у тому числі й найпривабливіших з точки зору телетрансляції. Але це ж і головна проблема в умовах війни. Постійні повітряні тривоги ледве дають змогу відіграти навіть 30 турів, а якщо до них додадуться ще 5, проблеми лише посилюються. Плюс ускладнена логістика...

Підсумок

Якщо обирати найкращу формулу з точки зору балансу між справедливістю, інтригою та інтересом для всіх клубів, то, напевно, слід зупинитися на "чеській". Вона найкраще вирішує головну проблему поточного формату — "мертві" матчі у другій половині сезону для середняків та аутсайдерів. На другому місці — перший варіант (класика + плей-оф): він найчистіший і найзрозуміліший, майже нічого не порушує, хоча й майже нічого не змінює.

Другий варіант теж виглядає непогано, хоча старт в одному колі робить його трохи більш "лотерейним". Третій здається найбільш штучним і потенційно несправедливим — хоча багато чого можуть виправити деталі, які ще не обговорені. Чекаємо, до чого сьогодні схиляться клуби.