Сьогодні стартує черговий сезон УПЛ. Зоря та Колос розпочнуть марафон, який завершиться майже через рік — вже наступного літа. Як він закінчиться, ніхто не знає, але деякі риси майбутнього чемпіонату можна вгадати ще до старту.

Цим і займеться Terrikon.com...

Шахтарю доведеться відстоювати титул чемпіона України. І, дивлячись на те, як зміцнюються "гірники", здається, що корона має впасти до їхніх рук сама, як стиглий плід. Але, звісно, так не буде. Так ніколи не буває — хіба що в Бундеслізі. Тим більше, що зміцнюється не тільки Шахтар. І саме як ніколи велика кількість клубів із серйозними амбіціями й становить одну з головних особливостей чемпіонату, що розпочинається.

Один із найпростіших показників цих амбіцій — готовність клубів витрачати реальні гроші на посилення складу. В останні роки практично всі, крім пари гpaндів, поповнювали свої ряди безкоштовно — за рахунок вільних агентів або орендованих гравців. Те, що відбувається цього міжсезоння, повертає нас чи не до безхмарних років національного футбольного розквіту — на початок минулого десятиліття. ЛНЗ уже купив за "живі" гроші чотирьох гравців, Полісся та Харків — трьох. Причому є такі серйозні за мірками УПЛ придбання, як Леандро Андраде за 3 мільйони євро (Полісся) або Олександр Яцик за 2,5 мільйона (Харків).

На цьому тлі дуже скромно виглядає навіть Динамо, у якого поки що єдина відносно велика операція — Олександр Сич за мільйон (пара вільних агентів не враховується).

Цими вхідними трансферами й визначилася група команд, які мають намір поборотися за титул. ЛНЗ явно не збирається повторювати долю Александрії, обмінявши віце-чемпіонство на долю аутсайдера. Полісся нарешті морально готове перетворити свої трирічні амбіції на золото. Харків, переживши ребрендинг і додаткове фінансування, вступає в сезон без тіні боязкості. Ну і Динамо, звичайно — що б з ним не відбувалося, ця команда все одно претендуватиме на найвищі місця.

Ще один нюанс майбутнього чемпіонату України — те, що він відбудеться одразу після чемпіонату світу. Те, що відбувається на мундіалі, ніколи не залишається лише на мундіалі — це завжди задає тон. Тим більше, цього разу справді є чому повчитися. Переможна модель Іспанії — це космос, це те, до чого хочеться прагнути, це квінтесенція сучасного футболу. Створити таку бездоганну команду на українському рівні, звичайно, нереально, але використовувати елементи іспанського стилю — чому б ні? Спокусливо вибудувати таку еластичну оборону, за якої ударів по твоїх воротах взагалі немає. Перетворити стерильне володіння м’ячем на ефективний контроль із різкими проникаючими вертикалями. Дезорганізувати супротивника постійними переміщеннями в передній лінії, від чого кришиться будь-який "бетон"... Усе це ми можемо побачити, хоча б фрагментарно, і на українських полях. Втілити це є кому.

Як і уроки чемпіонату світу протилежного характеру. Команди на кшталт Австралії чи Парагваю дали урок, як перемагати, страждаючи протягом усього матчу. Начебто нічого принципово нового — але дуже наочно. Світу було чітко показано, як можна вигравати, сидячи в глухій обороні — за рахунок однієї-двох стрімких контратак. Головне — щоб оборона була не хаотичною, а суворо організованою, коли кожен чітко знає своє місце і тримає лінію. Бажаючих застосувати щось подібне в УПЛ знайдеться чимало.

Чемпіонат світу до межі загострив протистояння між креативним і руйнівним футболом. У УПЛ, де багато оборонних команд, це обов’язково має проявитися. Прорив "автобусів" за допомогою чогось на кшталт іспанських тактичних "шахів" — здається, у певному сенсі ми це побачимо, і не раз.

Взагалі, дивлячись на склад учасників, здається, що чемпіонат має вийти цікавим, без явних аутсайдерів. Хоча, звісно, привід для провалів в умовах специфічного фінансування українського футболу завжди знайдеться. Та сама Олександрія — хрестоматійний приклад: ну хто б передбачив їй на початку минулого сезону виліт до Першої ліги? Пророкувати таке неможливо, ну а явних слабаків неозброєним оком поки що не видно — навіть Оболонь чи Кудрівка чи Епіцентр довели свою відносну конкурентоспроможність у минулому сезоні й серйозних втрат не зазнали.

Ну і, звісно, від когось із середняків можна очікувати злету десь у район 5–7 місця. Наприклад, від Буковини, яка входить до УПЛ із серйозними амбіціями. Або від Чорноморця, з таким досвідченим і витонченим тренером, як Роман Григорчук. Або від Карпат, які зуміли компенсувати кадрові втрати перспективними придбаннями.

Ну й останнє, про що зовсім не хотілося говорити, але доводиться неминуче. Вже який сезон поспіль УПЛ проходить під акомпанемент повітряної тривоги та інфраструктурних проблем. Судячи з того, що нам прогнозують експерти на майбутню осінь-зиму, ситуація буде навіть гіршою, ніж зазвичай. Тому скасувань, перенесень, розтягнутих у часі матчів стане ще більше. До цього потрібно морально підготуватися. Але як би війна не намагалася нашкодити футболу, повністю знищити його вона не може. Це ми точно зрозуміли за останні роки. Тому й чекаємо на старт нового чемпіонату з таким нетерпінням.

З початком нового сезону УПЛ вас!