Володимир Полонський злітав до Канзас-Сіті, щоб відвідати фан-фест під час матчу Аргентина - Алжир. Але в останній момент передумав і... купив квиток. Щоб максимально зануритися в атмосферу футбольного свята і, як виявилося, побачити бенефіс Ліонеля Мессі.

Не можу сказати, що останнім часом перебуваю у чудовому настрої. До неспокійних «геополітичних» новин додалися й невеселі сімейні звістки. Перед цим мундіалем я вирішив скористатися нагодою, щоб хоч якось витягнути себе за волосся з емоційної ями. Зрештою, футбол для того й існує. Тим більше - чемпіонат світу.

Загалом вирішив я поїхати до Канзас-Сіті на фан-фест перед матчем Аргентина - Алжир. Відчути, так би мовити, атмосферу свята. Думав, що потусуюся у фан-зоні - там, де різні атракціони, фотографії, сувеніри. Там же й подивлюся сам футбол. І от буквально за три дні до вильоту психанув і купив квиток на саму гру. Тільки не треба питати, скільки цей квиток коштував (якщо що, дружина - знає).

Атмосфера матчу почалася ще... в аеропорту Денвера. Половина пасажирів, які стояли в черзі на посадку до Канзас-Сіті, були в аргентинській формі. А ще була чимала кількість таких «прихованих», як я. Усі півтори години польоту половина літака співала футбольних пісень та аргентинських кричалок, причому разом із головним стюардом, який у мікрофон жартував на тему: «Чи є тут фанати Кріштіану Роналду?» Але це був лише початок.

Аеропорт Канзас-Сіті невеликий (порівняно з Денвером), але доволі сучасний і зручний. Усюди вболівальників вітають великими й маленькими плакатами. Майже як Німеччина 20 років тому...

Дістався готелю, який був за 20 хвилин ходьби від фан-фесту. Ну і сам фан-фест. Людей - десятки тисяч. Вхід вільний (хоча до ЧС була інформація, що клятий Інфантіно і за це хотів брати гроші), але потрібно було заздалегідь зареєструватися онлайн. Лише черга на вхід зайняла хвилин 20. А всередині до кожного атракціону, магазину, кіоску чи будь-чого іншого - теж черги. Достатньо сказати, що поки стояв у черзі до сувенірної крамниці, попросив потримати моє місце і перебіг по якусь їжу. А потім повернувся до сувенірів. Ось де несподівано і через стільки десятиліть знадобився великий радянський досвід стояння в чергах.

Самі атракціони були прикольними, але мене вже втомила така кількість людей і спека - явно за 30 градусів. Тож просто дивився матч Франція - Сенегал, благо величезних екранів вистачало в кожному куточку фан-фесту.

Повернувся до готелю, відпочив і на Uber поїхав на стадіон. Водій по радіо слухає трансляцію матчу Норвегія - Ірак. Між нами відбувся типовий для американської глибинки діалог:

Я — «Взагалі-то дуже важко стежити за футбольним матчем по радіо»
Він — «Так. До речі, а скільки таймів у сокері?»
Я — «Два. Але якщо ти не вболівальник, навіщо ти це слухаєш?»
Він — «А я з самого ранку вожу таких, як ти. От для вас і знайшов трансляцію».

Окремо зазначу, що дядько поставив зовсім не пусте запитання. У світлі «перерви на водопій», а насправді рекламної паузи посеред таймів, можна сказати, що клятий Інфантіно все ж таки змінив регламент - тепер у футболі не два тайми, а чотири чверті.

Очікувано, близько до стадіону Uber не підпустили, тож довелося йти ще з пів години. Звісно, з кожним кроком кількість футболок Аргентини навколо збільшувалася і зрештою досягла колосальних масштабів. Скільки сягав погляд - усі були Мессі, ну іноді Марадони.

За своєю звичкою я рано заходжу на стадіон. Він, до речі, є домашньою ареною елітної команди з американського футболу Kansas City Chiefs, і розміри його відповідні. Зараз про це нагадувала лише величезна розтяжка з роками перемог Chiefs у Супербоулі. Але всі, хто зібрався того вечора, мали дуже віддалене уявлення про все це. І це стало особливо очевидно, коли збірна Аргентини вийшла на розминку. Половина стадіону ще була порожньою, але й половини заповнених трибун вистачило, щоб арена заревіла. Звісно, у центрі уваги був ВІН - Ліонель Мессі. Він це теж чудово розумів і привітав присутніх - спочатку разом із командою, а потім і окремо.

Коли почалася гра, виявилося, що психанув не лише я... а й Мессі. Це був майстер-клас від інопланетянина. Окрім хет-трика (про який пізніше), він, на моє чимале здивування, весь перший тайм ще й багато працював в обороні. У другому, мабуть, йому сказали поберегтися - було кому відпрацьовувати й без нього.

Неможливо передати, що творилося на аргентинському секторі під час його численних корисних дій, а тим більше після голів. Це приблизно як зрив кришки у підмосковного НПЗ (вибачте, не стримався). Словами це не описати, тому я зробив кілька відео. До речі, «аргентинський сектор» - це практично весь стадіон. Навіть на «алжирському секторі» половина була в аргентинських кольорах. Одразу скажу: я не вболівальник Аргентини. Але неможливо перебувати серед цього моря людей і залишатися байдужим до того, що відбувається. Тим більше з таким перформансом маестро.

Про Мессі та його хет-трик. Це був історичний матч за багатьма показниками. Мессі провів 200-й матч за збірну. А також це був його 27-й матч на чемпіонатах світу (рекорд). Це найстарший хет-трик в історії чемпіонатів світу (великому аргентинцю за тиждень виповниться 39 років). І найголовніше: Лео Мессі зрівнявся з Мирославом Клозе у списку найкращих бомбардирів чемпіонатів світу всіх часів. Тепер в обох по 16 голів. Поза всяким сумнівом, Мессі обійде Клозе. Але так само очевидно, що Кіліан Мбаппе обійде їх обох (йому лише 27 років, уже 14 голів і щонайменше два чемпіонати світу попереду). Дванадцять років тому, коли Мирослав Клозе побив рекорд Роналдо, я писав, що людина, яка перевершить рекорд Клозе, ще не народилася. Це тоді було дуже необачно з мого боку.

Так чи інакше, того вечора в Канзас-Сіті відбувся історичний матч. На якому мені пощастило бути присутнім. Для таких ненормальних, як я, усвідомлювати це - безцінно.

Вихід зі стадіону перетворився на нескінченне свято життя. Просте аргентинське щастя хвилями лилося звідусіль. Мені ж залишалося лише щиро порадіти за них.

Шатлом повернувся до даунтауну. Звідти протопав ті ж самі 20 хвилин до готелю. А наступного дня - літак додому.

В аеропорту подивився на муки Португалії. І подумав: Ліонель Мессі - єдина причина, чому Кріштіану Роналду не завершує кар'єру у свої 41 рік.

Ось таким вийшов цей, без жодних сумнівів, історичний виїзд. Постарався, як міг, передати все словами. Незабутньо. Дякую, Канзас-Сіті. Дякую, Аргентино. Дякую, Ліонелю Мессі.