На чемпіонаті світу подолано перший проміжний рубіж, зіграно матчі першого туру групового етапу, визначилися перші герої. Серед них, до речі, багато несподіваних.

Terrikon.com уважно вдивляється у свіжі, хоча подекуди вже й немолоді обличчя...

Нікола Катіч (Боснія і Герцеговина)

Справжній "робочий коник" — втім, з огляду на його габарити (194 сантиметри), це скоріше "робочий кінь". Центральний захисник, з яким канадські нападники так і не змогли нічого вдіяти — він 5 разів відібрав у них м’яч, двічі перехопив передачі та виконав неймовірні 16 (!) виносів. Його девіз — "Ніколи не дозволяй комусь переконати себе, що ти чогось не можеш". Йому 29 років. Його клуб — Шальке, який мучився у Другій Бундеслізі, але зрештою повернувся до Першої, а отже — Катич ще має шанси показати всім клас на найвищому рівні! Втім, на чемпіонаті світу він уже почав...

Емам Ашур (Єгипет)

У збірній Єгипту далеко не кожен — міжнародна зірка. Є й такі, хто всю свою кар'єру бовтаеться у місцевих лігах. Ашур — один із них. Він намагався влаштуватися в данському Мідтьюланні, але нічого не вийшло. Зате вдома він — загальний улюбленець. І дивлячись на нього в матчі з Бельгією, можна було зрозуміти, чому. Він спритний, хитрий і наполегливий. І технікою наділений неабияк. Яким розважливим і водночас потужним ударом він поклав м’яч у кут воріт самого Тібо Куртуа — просто диво!

Ясін Айярі (Швеція)

Один із гравців Тре крунур, що за походженням не є типовим скандинавом, на повну взяв участь у фестивалі, який Швеція влаштувала в матчі з Тунісом. Занадто уважним шанувальникам англійського футболу він, звісно, знайомий (за Брайтоном, Ковентрі та Блекберном), але серед великих зірок ніколи не фігурував. А тут затьмарив і Олександра Ісака, і Віктора Дьєкереша. Бездоганна ефективність: два удари — два голи. Але подивимося, наскільки яскравим він буде проти Нідерландів.

Возінья (Кабо-Верде)

40-річний воротар ще років 15 міг мріяти про чемпіонат світу хіба що в найсолодших снах найдовшої зимової ночі. До 26 років його навіть до збірної не викликали, але якось травмувався основний голкіпер "Синіх акул" — і Возіньєю терміново заткнули дірку в складі. А він візьми й став героєм Кубка африканських націй. Але виступати на мундіалі... Це все одно була ненаукова фантастика. Та ось, Кабо-Верде вдалося пробитися — і Возінья в матчі з Іспанією примудрився не пропустити, зробивши 7 сейвів. Тепер про нього говорить весь світ. Шкода, що в 40 років це, найімовірніше, лише потужна крапка в кар’єрі.

Алі Олван (Йорданія)

Збірна Йорданії програла свій перший матч на чемпіонатах світу в історії, але найкращим гравцем матчу проти Австрії став представник саме азіатської команди. Алі Олван був справжнім двигуном команди: забив гол, влучив у поперечину, постійно створював небезпеку, встигав повертатися в оборону, двічі виніс м’яч зі свого штрафного майданчика. Досвідчені телеглядачі лише розводили руками. Вони й не підозрювали, що перед ними — зірка щонайменше національного масштабу, з 60 матчами та 28 голами за свою збірну.

Хуліан Кіньонес (Мексика)

Колумбієць за походженням, мексиканець за громадянством. 29-річний півзахисник мало кому відомий у Європі, а тим часом він — найдорожчий трансфер мексиканського чемпіонату: за 16 мільйонів доларів перейшов до Саудівської Аравії, де минулого сезону забив 33 голи, на два більше, ніж сам Кріштіану. Зростав у бідності, грав босоніж. Переїхав до Мексики, де стрімко адаптувався і став своїм. Забив у першому матчі всього чемпіонату, а в поєдинку з ПАР був однозначно найкращим (5 ударів по воротах, 5 вдалих обведень, 2 ключові паси).

Патрік Біч (Австралія)

Ще один героїчний воротар, причому сейвів зробив навіть більше, ніж Возінья — 8. Але, на відміну від Возіньї, він зовсім молодий — 22 роки, і у нього все попереду. Лише завдяки йому австралійці змогли сенсаційно перемогти турків 2:0. У ворота він потрапив випадково, великих надій на нього не покладали — його вважали дещо повільним і не надто кмітливим. Але куди все це поділося з роками! У ФК Мельбурн він — беззаперечний номер один, але в збірній сидів за спиною ветерана Метью Райана, учасника трьох чемпіонатів світу. І раптом тренер для матчу з Туреччиною обрав молодого… Отак на очах усього світу народилася казка.

Рамін Резаєян (Іран)

36-річний захисник майже не виїжджав за межі Близького Сходу (лише на один сезон з'явився в малопомітному бельгійському Остенде), тож про його існування футбольна еліта так і не дізналася б, якби Іран не пробився на чемпіонат світу. Матч із Новою Зеландією став його бенефiсом. Гол плюс асист, 3 ключові паси — і безліч інших активних, розумних дій. Став найстаршим азіатом, який забив у фінальній частині чемпіонатів світу. Улюбленець іранських уболівальниць.

Елайджа Джаст (Нова Зеландія)

Невисокий, швидкий, технічний, спритний, кмітливий — це все про нього. Його неодноразово списували як недостатньо габаритного, але у свої 26 років він все ще тут, на правому фланзі шотландського Мазервелла та збірної Нової Зеландії. По мамі — китаєць, по татові — німець, у підсумку — символ новозеландської мультикультурності. У матчі з Іраном відзначився двічі, ставши першим представником своєї країни, якому вдався такий фокус на чемпіонаті світу.

Калеб Йіренкі (Гана)

У Гані є знаменита футбольна академія — називається Right To Dream ("Прямо до мрії"). У її мережу потрапляють майже всі місцеві таланти, які потім розлітаються по всьому світу. Калеб Йіренкі — один із них. У 2024 році він вилетів із гнізда цієї альма-матер — і опинився в Данії, де почав грати за Норшеланн. Там цей енергійний, двожильний півзахисник грає й зараз — але після чемпіонату світу, де він забив вирішальний гол у ворота Панами на 5-й компенсованій хвилині, може опинитися вже в набагато цікавішому місці.