Керівник служби селекції ФК «Шахтар» Сальваторе Монако відповів на запитання подкасту Sky Calcio Unplugged:

– Ми прийшли до клубу разом із Роберто Де Дзербі після кількох років спільної роботи в «Сассуоло». На той момент це був надзвичайно цікавий проєкт. «Шахтар» уже багато років залишався одним із найсильніших клубів Східної Європи, регулярно виступав у Лізі чемпіонів і мав чітке бачення свого розвитку. Ми розпочали роботу з великим ентузіазмом. На жаль, через війну цей етап тривав лише сім місяців, та навіть за такий короткий час я зрозумів, наскільки особливим є цей клуб.

– Ви були в Україні в день початку повномасштабного вторгнення?
– Ні. На щастя чи на жаль, у той момент я перебував у Південній Америці. За кілька днів до вторгнення поїхав туди в робочих справах, пов’язаних зі скаутингом, тому фізично в Україні мене не було. Водночас я постійно підтримував зв’язок із колегами. Мені буквально щохвилини розповідали про все, що відбувалося. Я тримав зв’язок із Роберто Де Дзербі, директорами клубу та іншими співробітниками, тож, хоча перебував за тисячі кілометрів від Києва, морально проживав ці події разом із ними.

– «Шахтар» давно асоціюється з бразильськими футболістами. Це випадковість чи свідома стратегія клубу?
– Це абсолютно свідомий вибір. Якщо говорити про сучасну історію «Шахтаря», то її архітектором є президент клубу Рінат Ахметов. Він чудово розуміється на футболі, а таких президентів насправді небагато. Саме він багато років тому обрав цей шлях і продовжує його дотримуватися. Президент завжди був закоханий у талант, особливо коли йдеться про атакувальних футболістів. Він вважає, що вінгери, нападники, плеймейкери мають бути здатні створювати щось особливе на полі. Звичайно, талановитих гравців можна знайти будь-де, але бразильський футбол завжди викликав у нього особливе захоплення. Саме тому через «Шахтар» пройшли Дуглас Коста, Фернандіньйо, Вілліан, Фред та багато інших футболістів. Сьогодні ми продовжуємо рухатися тим самим шляхом. Водночас не варто забувати й про українських гравців. В Україні завжди було чимало якісних футболістів.

– Попри війну, «Шахтар» залишається одним із найстабільніших клубів регіону. Багато хто дивується, як це взагалі можливо в нинішніх умовах.
– Я теж часто про це думаю. Якщо чесно, на мою думку, головна причина – це президент клубу Рінат Ахметов. За роки роботи у футболі я зустрічав багатьох власників і президентів клубів, але таких людей – небагато. Він не просто фінансує клуб. Він живе ним. Для нього «Шахтар» – це частина життя. Дуже важливо й те, що він чудово розуміється на футболі. Багато президентів люблять футбол, але далеко не всі його справді розуміють. У випадку з Ахметовим це саме так. Він завжди мислить стратегічно. Навіть зараз, коли клуб змушений працювати в надзвичайно складних умовах, він продовжує дивитися далеко вперед. Ще під час роботи Роберто Де Дзербі ми багато говорили про майбутнє клубу. Ідея була дуже амбітною: не просто домінувати в Україні, а поступово наближатися до рівня найкращих клубів Європи. Звісно, ніхто не говорив про те, що «Шахтар» завтра виграє Лігу чемпіонів, та ми хотіли бути конкурентними на найвищому рівні, регулярно діставатися пізніх стадій єврокубків і поступово скорочувати відставання від футбольної еліти. Саме тому війна стала таким болючим ударом не лише по країні, а й по самому проєкту.