Сьогодні Шахтар грає історичний, перший для України півфінал Ліги конференцій. Сьогодні донецький клуб спробує впоратися з лондонським Кристал Пелас, з яким раніше цього сезону не зміг впоратися київський Динамо.

Terrikon.com розбирається, яка команда дісталася "гірникам"...

Звичайно, Кристал Пелас намагатиметься виграти Лігу конференцій — такі шанси здобути євротрофей у лондонців випадають, можливо, раз на століття. До минулого року взагалі в жодному турнірі перемогти вони не могли. Але в 2025 році дивом здолали у фіналі Кубка Англії Манчестер Сіті — і зробили те, чого не вдавалося попередні 120 років історії. Взяли трофей. А потім додали до нього ще й Суперкубок Англії, в якому зуміли вистояти під натиском Ліверпуля (двічі зрівнюючи рахунок) і перемогти в серії пенальті.

Важко сказати, яка вiдсоткова частка в цих успіхах належить головному тренеру Оліверу Гласнеру, але ясно, що вона дуже велика. Він своїми руками створив трудовий колектив, здатний на подібні подвиги. Це саме кубкова команда, яка вміє вичавити з себе максимум у якийсь відповідальний момент, але на довгій дистанції не демонструє чогось видатного. Гласнер у Палас — з зими 2024 року. Особливими результатами в АПЛ похвалитися не може. Щоправда, у сезоні 2023/24 показав блискучий фініш — 6 перемог і нічия, тобто зробив те, заради чого його й брали — вберіг команду від вильоту. Перший повноцінний сезон з Пелас видався гіршим — після провального старту (8 турів без перемог при 5 поразках) вище 12-го місця підняти команду Гласнер не зміг. У нинішньому сезоні "склярі" йдуть приблизно там же, на 13-му.

Загалом, довгі дистанції — не коник цих хлопців. Але показати блискучий виступ у конкретний вечір, повторимо, — ще й як можуть! Тим більше, коли попереду маячить немислимий раніше єврокубок (зазначимо тут, що у Гласнера є досвід перемог на цьому фронті — у сезоні 2021/22 виграв з франкфуртським Айнтрахтом Лігу Європи, по дорозі прирікши, між іншим, Барселону).

Але будемо об'єктивними. У нинішньому розіграші Ліги конференцій Пелас виступає без особливого блиску. Пройти до групової стадії вдалося після мук з норвезьким Фредрікстадом (1:0, 0:0). У загальній групі грали то так, то сяк: перемоги (над Динамо 2:0, АЗ 3:1, Шелбурном 3:0) перемежалися поразками (від кіпрського АЕКа 0:1, причому на своєму полі, Страсбура 1:2) і досить ганебною домашньою нічиєю з фінським КуПС (2:2, причому ще й відіграватися довелося). У підсумку посіли в групі 10-те місце, у стикових матчах виглядали явними фаворитами проти Зріньські, але пройшли боснійців не без зусиль (1:1, 2:0). Далі — знову страждання з тим самим АЕКом (0:0, 2:1). У чвертьфіналі, щоправда, розгромили Фіорентину (3:0 у домашньому матчі) — але "фіалки" зараз у такому жалюгідному стані, що особливо пишатися тут нічим. А потім, в Італії "склярі" все-таки програли (1:2).

Багато з тих уболівальників, хто дивився матчі з Фіорентиною, злякалися — Пелас вразив потужністю форвардів і захисників. "Та вони просто затопчуть наших маленьких бразильців!" — писали фани Шахтаря у пабліках. Насправді, перевага у зрості у Пелас є: їхній склад налічує всього 5 футболістів зі зростом нижче 180 сантиметрів (у Шахтаря — 11). Але насправді перевага далеко не така очевидна (вище 190 - всього 5 гравців Пелас, у "гірників" - 6, щоправда, якщо чесно, крім Дмитра Різника - нікого з основного складу).

Але суть взагалі не в цьому. Антропометрія у протистоянні Шахтаря та Кристал Пелас, звичайно, відіграватиме певну роль, але навряд чи головну. Команда Гласнера чудово навчена швидкісному футболу, вміло переходить з оборони в атаку, знаходить вільні зони, майстерно виконує вертикальні паси з глибини та кроси з флангів. Футболісти чудово відчувають один одного і покладаються на взаємодію, а не на грубий тиск (який, втім, теж присутній, але не як головний елемент).

Атака "склярів" будується на трьох взаємопов'язаних елементах: гострі флангові рейди латералів Тайріка Мітчелла (зліва) і Даніеля Муньоса (праворуч), креативний кулак центру півзахисту (дуже варіативний за складом, але останнім часом частіше грають Адам Уортон і Даїчі Камада) і потужний центр, в якому головні фігури — Жан-Філіп Матета (192 сантиметри зросту) та ще один "малюк" Ісмаїла Сарр (185 сантиметрів), у ротації — 193-сантиметровий термінатор Йорген Странд Ларсен. З будь-яким із них боротися дуже непросто — що на другому поверсі, що на першому.

Ну, і потрібно, звичайно, відзначити ще одного найважливішого гравця команди - її капітана, воротаря Діна Хендерсона, вихованця Манчестер Юнайтед, який там не зміг прорватися через широку спину Давіда Де Хеа, довго блукав по орендах, поки, нарешті, не опинився три роки тому в Кристал Пелас, де знайшов своє місце і стабільно показує високий клас. Зазначимо, що при своєму 13-му місці у Пелас — один з найкращих показників за пропущеними голами в АПЛ (39 у 33 матчах). Краще, ніж, наприклад, у Ліверпуля, Манчестер Юнайтед, Челсі. Зламати цю оборону в цьому сезоні дуже важко — хоча іноді вона пропускає і по 3, і навіть по 4 голи, причому від якогось Лідса.

Квітень для Кристал Пелас виявився не найгіршим і не найкращим місяцем — спочатку дві перемоги (над Фіорентиною та Ньюкаслом), потім нічия (з Вест Гемом) і дві поразки (від Фіорентини та Ліверпуля). Сьогодні, в останній день квітня, баланс може зміститися в якусь із сторін — або остаточно зупинитися посередині. Це вже як Шахтар вирішить...