Сьогодні Шахтар грає матч за вихід до півфіналу єврокубка. Таких у історії клубу було небагато, і більше половини з них — успішні. Terrikon.com згадує все…

Першу спробу наблизитися до півфіналу Шахтар зробив ще за радянських часів — навесні 1984 року. Спроба була невдалою — більш досвідчений Порту переміг 3:2, 1:1 у чвертьфіналі Кубка володарів кубків. Наступного шансу довелося чекати рівно чверть століття — і тут сталася вже зовсім інша історія...

2009. Шахтар — Марсель

Суперник Шахтаря виявився непростим, але, скажемо прямо, не смертельним. Минули ті часи, коли перед Марселем тремтіла Європа. Хоча все-таки, як не крути - віце-чемпіон Франції, який у сезоні 2019/20 поступився Бордо всього 3 очками, з чудовим воротарем Стівом Манданда та зірками помірного калібру Тає Тайво, Бенуа Шейру, Мамаду Ньянгом. Очолював цю команду Ерік Геретс, чудово відомий усім як гравець, а як тренер встиг виграти титули у себе на батьківщині, а також у Нідерландах і Туреччині.

Перший матч Шахтар зіграв удома, і зіграв правильно, активно, навіть, як би зараз сказали, — проактивно. Марсельський Велодром має славу божевільної арени, на якій вболівають несамовито — тому треба було створити вдома спокійний запас міцності. І на повне захоплення переповненого РСК Олімпійський, це зробили, показавши якісну гру, залишивши суперника ні з чим. 2:0, причому гол Жадсона взагалі був визнаний голом тижня в Кубку УЄФА: стрімко розіграна передача Луїса Адріано з Фернандіньо — і завершальний удар маленького бразильця точно в кут.

Перевага виявилася значною, але магія Велодрому була такою, що багато експертів і просто людей все одно боялися відповіді. І даремно. Шахтар, звичайно, трохи попсував нерви своїм уболівальникам, дозволивши французам зрівняти рахунок перед самою перервою — але витримав пекельні 20 хвилин у другому таймі, а наприкінці остаточно "прихлопнув" Марсель голом Луїса Адріано, який переживав свій черговий скромний злет. І вперше в історії вийшов до півфіналу єврокубка.

2016. Шахтар — Брага

У півфінал Ліги чемпіонів Шахтар у 2013 році пробитися не вдалося — надто великою була різниця в класі з Барселоною, і принизливий рахунок 1:5 на Камп Ноу підтвердив: на таких висотах Шахтарю поки що нічого робити. Залишалося спробувати ще раз у Лізі Європи. І Шахтар спробував.

Ця весна була лебединою для Мірчі Луческу в донецькому клубі, і, в принципі, вона йому вдалася. Принаймні, у плей-оф Ліги Європи Шахтар був хорошим. Зі свого шляху він спочатку вибив Шальке, потім Андерлехт — і у чвертьфіналі вийшов на Брагу, яку Паулу Фонсека перетворив на реальну силу в Португалії та привів до перемоги в Кубку країни — усього вдруге в історії. Ні, звичайно, ту Брагу гpaндом назвати ніхто б не наважився, і під час жеребкування чвертьфіналу Шахтеру міг дістатися Ліверпуль або, скажімо, дортмундська Боруссія. Але Брага була, безперечно, міцним горішком.

Як Шахтар підійшов до вирішення цього завдання? Цього разу починали на виїзді, і там потрібно було витримати тайм, протягом якого португальці могли забити тричі. Втім, нічого надприродного вони не показали. Шахтар грав спокійно, з підкресленим самовладанням, а гол Ярослава Ракицького на останній хвилині першого тайму — і який гол, з гострого кута в один дотик! — все, власне, і вирішив. Спокійним Шахтар залишався до самого кінця, забив ще, і хоча в самому кінці пропустив, сумнівів у загальному успіху не залишалося взагалі. І у Львові "гірники" просто знищили суперника — 4:0. Про ступінь деморалізації свідчить те, що два голи Брага забила собі сама (причому, що іронічно, одна й та сама людина — Рікардо Феррейра).

2020. Шахтар — Базель

У складний рік пандемії Шахтар у Лізі Європи показав чудові результати під керівництвом Луїша Каштру. Здолавши в 1/16 фіналу дуже сильну Бенфіку (2:1, 3:3), він потім одним подихом обіграв Вольфсбург (2:1, 3:0) і вийшов у чвертьфіналі на Базель, з яким, через особливий протокол карантинного часу, мав зіграти один матч, а не два — на нейтральному полі гельзенкірхенської Фельтінс-Арени.

Базель протягом усіх 2010-х років залишався швейцарським гегемоном, але саме до кінця десятиліття почав "здуватися". Після 2017 року чемпіоном вже не ставав. Але вихід до чвертьфіналу Ліги Європи — це все одно демонстрація певної сили. Тим більше, що перед цим швейцарці усунули франкфуртський Айнтрахт, у ті роки — дуже перспективну команду.

Але на Шахтар аргументів у них не вистачило. Легкі, добре розуміючі один одного "гірники" грали на своє задоволення — і без особливих проблем розривали оборонні порядки Базеля. Бразильське тріо Марлос — Тайсон — Жуніор Мораес ніби не помічало оточення — і раз по раз вражало ворота суперника. Саме легкість стала головною відмітною рисою Шахтаря того вечора. Та сама легкість, яка забезпечувала їм перемоги і над Марселем, і над Брагою...

Який же висновок ми з усього цього зробимо? Їх три. По-перше, для виходу в півфінал єврокубків Шахтеру завжди вистачало однієї перемоги з великим рахунком (її ми зараз уже маємо). По-друге, якщо не брати до уваги особливий випадок з Барселоною, кожен вихід у півфінал єврокубків для нашої команди завершувався півфіналом. По-третє, якщо Шахтар виграє в домашньому матчі чвертьфіналу, він обов’язково проходить далі. Тож, самі розумієте, варіантів у Шахтаря просто немає!