Матч Шахтаря з ЛНЗ очікувався з величезним інтересом — і виправдав очікування. Вийшла справжня битва титанів, у якій ніхто не хотів поступатися, і кожен мав свої аргументи. Terrikon.com підбиває підсумки гри сезону...

Говорячи про цей матч, не можна відокремлювати його від розгрому АЗ минулого тижня — це було природним тлом, яке, звичайно, слугувало додатковим емоційним плюсом для Шахтаря. Але фізично це був, звичайно, мінус — виснажливий графік з нескінченними подорожами "навантажує" команду, заганяючи її у функціональний кут. Мінус на плюс дав специфічний стан, помітний неозброєним оком — бадьорий, завзятий настрій і певна неповороткість, яка особливо проявлялася при кутових, коли захист абсолютно не встигав за переміщеннями спритних суперників. ЛНЗ називають "українським Арсеналом" за вміння розігрувати стандартні ситуації, але вчора їм ще й чудово допомагали.

Наприклад, коли Асінор забивав гол, навколо нього і перед ним стояло п'ятеро людей, які уважно спостерігали, як м'яч відскакує до черкаського легіонера і як той точно б'є повз Різника, який вже мало що міг вдіяти. Складалося таке враження, що захисники просто фізично не можуть розвернутися так швидко, як цього вимагала ситуація.

До речі, за кутовими у першому таймі рахунок був 7:0 на користь ЛНЗ. Цю статистику можна вважати випадковою, а можна — ні.

Матч показав, що захист залишається найпроблемнішим місцем Шахтаря — ще більш проблемним, коли в ньому відсутній Микола Матвієнко. Взаємодія Марлона Сантоса та Валерія Бондаря — це не для людей зі слабкими нервами, вони чомусь не відчувають один одного, а інших варіантів без Матвієнка просто не існує. Проблема посилюється тим, що основні флангові захисники, Єфим Конопля та Педро Енріке, при своєму вмінні ефективно підтримувати атаку, в обороні грають на порядок слабше і захисні провали нівелювати не в змозі.

Шахтар залишається командою, яка грає тайми, що відрізняються за змістом. Він і проти АЗ другу половину провів активніше, і проти ЛНЗ — черкасці після перерви відійшли на свою половину поля, відбивалися щосили, неодноразово рятував воротар. Можливо, інакше й неможливо, не виходить зіграти весь матч рівно при тому фізичному виснаженні, яке є постійним супутником "гірників" цієї весни. І коли цього вистачає для результату — це виправдано.

У протистоянні з ЛНЗ для Шахтаря найважливішим було не програти. Нічия виявилася цілком прийнятним результатом — "гірники" мають стільки ж очок, скільки й черкаський клуб, та гру в запасі. Турнірна стратегія дозволяла. Але з іншого боку, двічі дозволяти супернику зрівняти рахунок — це якось не дуже добре, нехай суперник і був гідним. Все це виглядає як невміння тримати події під своїм контролем, хоча за бажанням може бути списано на сукупність обставин.

Те саме можна сказати про такий делікатний момент, як тренерський контроль. Дуже часто здається, що Арда Туран пливе за течією, стратегічно взагалі не впливаючи на хід боротьби. А його емоції на бровці розчиняються в повітрі. І хоча іноді його заміни чудово працюють, загалом так і незрозуміло, в який футбол грає його команда. Можливо, своїм головним завданням він вважає — розподілити сили команди по турнірній дистанції. Ну, ось це йому якраз вдається, питань немає.

Повернемося до турнірної ситуації. Нічия залишила лідерів "при своїх", а календар приблизно однаковий. Шахтарю найближчим часом ще доведеться грати з Поліссям і Динамо, але й у ЛНЗ Динамо ще попереду, а крім того — дуже непростий нині Металіст 1925. Тому нічия все-таки в такій ситуації грає на руку Шахтарю.

Ну і, звісно, це на руку Полісю: такий результат зберігає для нього шанси на "золото", до якого так прагне Геннадій Буткевич. Відставання від лідерів — усього 4 очки, а з топ-суперників, крім Шахтаря, немає нікого попереду. Житомирцям цілком під силу переломити ситуацію на свою користь. Загалом, головний підсумок матчу ЛНЗ — Шахтар — це загострення боротьби за титул і певне ущільнення в групі лідерів. У якій на даний момент залишилося, будемо чесними, всього троє. Динамо двома поразками поспіль, схоже, таки підписало собі вирок. Розраховувати на те, що в решті чемпіонату і Шахтар, і ЛНЗ втратять по 10 очок — ну, це вже якась зовсім фантастика.

Нічия в матчі ЛНЗ — Шахтар обіцяє нам боротьбу за титул до самого кінця. Якщо обидві команди збережуть нинішній рівень результатів, розв'язку ми побачимо не раніше передостаннього туру, в якому у Шахтаря буде непростий виїзд до Кривого Рогу. А це означає, що нам доведеться пережити кілька хвилюючих тижнів із справжньою інтригою та непередбачуваним результатом — хоча все одно ще не всі по-справжньому вірять, що ЛНЗ витримає чемпіонську гонку.

Але поки що ж витримують. І судячи з того драйву, який ми побачили у виконанні команди Віталія Пономарьова вчора, ресурс у них є. Як би хто на це не дивувався. Попереду — сім тижнів, що відділяють нас від фінішу. Завдання чіткі, суперники відомі. У всіх, крім Шахтаря, якому ще невідомо, скільки доведеться зіграти в Лізі конференцій. Це, звичайно, ставить гірників у невигідні умови порівняно з іншими. Але на те у них і є 3 очки в запасі (якщо враховувати втрачені)...

Запасаємося терпінням і попкорном - цікаве видовище і щемливі колізії нам забезпечені!