У недавньому матчі з Карпатами сталося практично диво - Лассіна Траоре зробив хет-трик. Він вийшов на заміну і провів просто ідеальний відрізок, в якому показав себе справжнім нападником, націленим на ворота, який б'є без роздумів - і влучає.

Цей бенефіс підштовхнув Terrikon.com до роздумів як про долю окремо взятого форварда, так і про лінію атаки Шахтаря в цілому...

Вболівальники команди розуміють, наскільки важливе це питання. Протягом багатьох років Шахтар не може обзавестися форвардом, який стабільно забиває. Кого тут тільки не пробували - бразильців, українців, африканців. Кожен був по-своєму хороший, але жоден не дав того, що від нього чекали - постійної високої статистики.

Згадаймо, що Траоре брали в 2021 році як явну заміну старіючому Жуніору Мораесу. Брали не звідки-небудь, а з системи Аякса. Тоді під Роберто Де Дзербі формували команду з потужною перспективою, на гроші не скупилися, укладаючи угоди з клубами з солідних європейських чемпіонатів - згадаємо трансфери Марлона Сантоса і Давида Нереса. Траоре в Нідерландах подавав серйозні надії, показав себе людиною, здатною на дива - в матчі з Венло, який Аякс виграв з якимось космічним рахунком 13:0, молодий буркінієць забив 5 голів і зробив 3 асисти. Де Дзербі був абсолютно впевнений, що такий гравець йому потрібен.

І він почав цілком впевнено, зробив дубль у матчі за Суперкубок України, забив 6 голів у перших 7 виходах за Шахтар. Потім, однак, сталася травма коліна, а ще потім - російське повномасштабне вторгнення, яке поклало край амбітному проєкту Де Дзербі. Траоре виявився єдиним легіонером з того набору, який залишився в Шахтарі, що виглядало дуже симпатично, хоча насправді, варіантів у нього при його фізичному стані і не було, а справі все одно не допомогло. Він грав від травми до травми. У підсумку, за наступні 3 сезони УПЛ відзначився всього 14 разів і був дуже далекий від того, щоб хоч у одного з трьох тренерів, що змінилися, вважатися гравцем основного складу.

Тим часом Шахтар закуповував одного нападника за іншим. Протягом нетривалого часу в команді з'явилися Кауан Еліас, Лука Мейреліш, Лукас Феррейра - кожен з них у своїх попередніх командах вважався насамперед центрфорвардом (хоча міг виконувати й іншу роботу). Крім того, на вістрі атаки стали все частіше розміщувати лівого вінгера Егіналду. Пошук справжнього "забивали" тривав, і в цьому процесі про Траоре вже почали забувати - тим більше, що його травматичність залишалася надмірно високою. Протягом півтора останніх сезонів він пропустив 65 матчів, залишаючись на лікуванні та відновленні сумарно протягом 312 днів - вдумайтеся в ці цифри!

Людина, яка не грає, нехай навіть з цілком об'єктивних причин, зрештою стає непотрібною. Це почало відбуватися і з Траоре. Його чергове одужання цієї зими не вселяло особливих надій. А шансів стало ще менше - Шахтар прикупив Проспера Обаха, який, хоча номінально і вважається правим вінгером, але цілком вміє грати в центральній зоні, а головне - стабільно забиває. І тим самим підвищує градус конкуренції серед форвардів.

Але ось у першому ж матчі після перерви Траоре виходить - і з ходу робить хет-трик, причому найшвидший в історії УПЛ для гравців з лави запасних. І тепер карти остаточно перемішалися.

Важко сказати, що ми бачили в матчі з Карпатами - один окремо взятий епізод, спалах ентузіазму або початок нового етапу кар'єри. Все залежить від декількох аспектів: чи вбереже його доля від нових травм, чи продовжить він у тому ж дусі, чи буде йому довіряти далі тренер. Доля будь-якого футболіста - це завжди набір декількох змінних, здебільшого - непередбачуваних. Але головне ми побачили - потенціал. У Траоре є те, чого поки не змогли продемонструвати наявні у Шахтаря атакуючі бразильці - жага голу і інстинкт вбивці. Він дуже хоче забивати і прагне вирішити це завдання найкоротшим з усіх можливих варіантів.

Так чи інакше, але у Арди Турана з'явилася додаткова опція в нападі, про яку він, можливо, і не підозрював - а якщо і підозрював, то, швидше за все, не дуже на неї розраховував. З Траоре і Обахом він отримує варіанти на найрізноманітніші випадки життя, і найголовніше — на найклінічніший випадок, який у Шахтаря виникає найчастіше, коли проти нього вибудовують зубодробильні оборонні схеми. Для їх злому потрібні не тільки люди, здатні обіграти один на один - таких якраз в команді вистачає, але саме по собі це вміння не сильно допомагає, якщо в захисті у супротивника - завідома чисельна перевага. Тут потрібні люди, здатні бити без роздумів і точно. Саме це Траоре нам продемонстрував у матчі з Карпатами. Особливо показовий в цьому сенсі його другий гол. Отримавши м'яч на лінії штрафного, він не став витрачати час на обіграш захисника, що давало вихід один на один з воротарем. Навіщо? Він просто прицілився і вдарив повз захисника. І точно в кут.

Будь на його місці Кауан Еліас, навряд чи рішення було б таким радикально простим - і результат, відповідно, теж виявився б іншим. Але Кауан отримав травму на передматчевій розминці. Якби не це, ми, ймовірно, не побачили б відродження Траоре. Але сталося те, що сталося. І тепер перспективи нападу Шахтаря - і в цілому, перспективи команди - починають виглядати вже зовсім інакше!