Англійський футбол - це, звичайно, чисте божевілля, але все-таки не таке, щоб грати прямо на Різдво, 25 грудня. А ось наступного дня - свята справа! Ось уже третє століття на островах існує традиція футбольного Boxing Day - 26 грудня практично завжди проходить повний тур у всіх дивізіонах.

Близькість свята завжди надає цьому особливого настрою. І все-таки ніколи в історії не було такого веселого божевілля, як 26 грудня 1963 року. Terrikon.com згадує...

У загальнолюдському розумінні Boxing Day - це "День подарунків", а дослівно - "День коробок". Ніякого боксу, зрозуміло! У Великобританії традиційно на другий день Різдва сім'я пакувала залишки святкового обіду і нехитрі подарунки в коробки та несла їх у подарунок хворим й незаможним. Є ще один акцент: в ніч з 25 на 26 грудня під ялинку складали подарунки в коробках, а вранці їх розпаковували під веселий галас і гам.

Коротше кажучи, це день, коли всі виходять з дому, радіють, веселяться, розважаються. Футбол в цей вайб вписується ідеально.

Кажучи на самому початку, що англійці не дійшли у своєму футбольному божевіллі до гри на Різдво, ми були не зовсім праві. Були спроби й футболу прямо 25 грудня. Але в кінці кінців від них відмовилися, зосередившись на Boxihg Day. І вже тут-то розгорнулися!

Перший футбольний матч 26 грудня був зіграний в безнадійно далекому від нас 1860 році. Це було дербі між Шеффілдом (найстарішим футбольним клубом світу, заснованим в 1857 році) і Холлемом — їх місцевими суперниками. Матч пройшов у Шеффілді, господарі виграли 2:0. Традиція регулярних матчів на Boxing Day почалася пізніше — з першого сезону Футбольної ліги в 1888 році. Тоді зіграли, наприклад, Дербі Каунті з Болтон Уондерерс і Вест Бромвіч Альбіон з Престон Норт Енд. З тих пір 26 грудня стало невід'ємною частиною англійського футбольного календаря, особливо для локальних дербі (щоб фанати не їздили далеко після Різдва).

І ось тепер настав час нам подумки перенестися в 1963 рік, в найбожевільніший Boxing Day в історії. Тому що всяке, звичайно, траплялося в післясвяткові дні, ну воно й належить, щоб всюди в такий час панував хаос. Але не настільки ж!

Тодішнє Різдво видалося аномально теплим, а якість полів, самі розумієте, була далека від стандартів. Підмерзлі раніше газони (які назвати "газонами" було важко навіть з ввічливості) розмокли. Демонструвати на них якусь техніку і тактику стало майже неможливо. До того ж, англійський футбол тих часів ще за своєю суттю був неорганізованим і сумбурним, в ньому більше робилася ставка на мораль і емоції, ніж на схему і задум. Ось все це і склалося в неповторну суму, породивши божевілля 1963 року.

Того дня відбулися всі 10 матчів чергового туру Першого дивізіону. У них було забито 66 голів - в середньому, неважко підрахувати, 6,6 за матч, досі неперевершений рекорд для одного ігрового дня в топ-дивізіоні. Жодної нульової нічиєї, тільки дві команди не забили!

Найнеймовірніше сталося в Лондоні, на стадіоні Крейвен Коттедж, де Фулгем стер в порошок чемпіона Англії-1962 Іпсвіч з рахунком 10:1. То був дивовижний вечір для форварда господарів Грема Леггата - він зробив покер, причому три голи забив за три хвилини (цей феноменальний трюк зможе повторити тільки Садіо Мане багато років по тому, а точніше - у 2015). Автором одного з голів Фулгема став майбутній сер Боббі Робсон. Нічого особливо дивного в подібному цирку, втім, не було - Іпсвіч валився з жахливою силою, пропустив у тому сезоні 121 гол і посів останнє місце. А для Фулгема цей результат і донині залишається рекордом на найвищому рівні.

Дивовижна справа сталася в Бернлі, де господарі розмазали по брудній галявині Манчестер Юнайтед з Боббі Чарльтоном і Деннісом Лоу в складі. Чотири голи - на рахунку Енді Локхіда, несамовитого шотландця і безпробного п'яниці. Взагалі, того дня відразу 7 гравців оформили хет-трики та покери - небувала подія як до, так і після.

Ліверпуль, який йшов до чемпіонського титулу, з таким же рахунком розклав Сток Сіті. Цікаво, що на перерву команди пішли з нічиєю 1:1. Але відразу після перерви "червоні" так натиснули, що від гостей тільки пір'я полетіло. І тут був свій покер - його спорудив Роджер Хант, майбутній герой чемпіонату світу 1966 року.

Багато неймовірного сталося в той післясвятковий день. Була феноменальна гостьова перемога Блекберна над Вест Хемом 8:2 - найбільша в їхній історії. Був ще один гостьовий парад - Челсі розніс Блекпул 5:1. Була розмашиста нічия 4:4 - матч, в якому Вест Бромвіч і Тоттенхем обмінювалися ударами, як боксери, які забули про захисну стійку. А найскромнішим результатом виявилися тихі 2:0 в матчі Лестер - Евертон.

Примітно, що преса, яка розповідала про все це, не бачила в тому, що відбувалося, ні дива, ні феномена. Забивали тоді чимало - в чемпіонаті Англії 50-х і початку 60-х результативність коливалася в межах 3,3 - 3,7 гола за матч. І все-таки 6,6 - такого туру нація ще не бачила! Як виявилося згодом, Boxing Day 1963 став піком старого доброго англійського футболу. Незабаром результативність почне падати, і в чемпіонаті 1969/70 вперше опуститься нижче позначки 3 голи за матч (2,63). Залишалося тільки озиратися назад і згадувати зухвале минуле...