Шахтар і Динамо зіграли довгоочікувані спарені матчі, розділивши перемоги. Вийшло досить доленосно - крім спортивного результату, важливим виявився і психологічний, більш того - можливо, він якраз найважливіший. Terrikon.com розбирається з тим, що сталося і як це може позначитися в подальшому...

Коли в недільному матчі у ворота Динамо залетів третій м'яч, Шахтар - і гравці, і весь персонал у повному складі - раділи так, ніби виграли Лігу чемпіонів. На полі виникла рухома купа-мала величезних розмірів, що зображала повний захват. Для Шахтаря дійсно ця перемога була життєво важливою - і не тільки з турнірних міркувань, а тому, що драматично програний перед цим кубковий матч вимагав сатисфакції. Тоді, маючи перевагу, "гірники" з величезними труднощами конвертували її в результат. І якби знову не вдалося, це означало б повний крах Арди Турана.

Але краху вдалося уникнути. І тепер Туран може з чистою совістю вважати, що його футбол все-таки дозволяє робити результат. Динамо, яке розраховувало вдруге поспіль взяти суперника виснаженням, повторити цей фокус не змогло. Стратегія киян була зрозумілою і простою, як прасувальна дошка: розуміючи, що технічні бразильці в першому таймі забезпечать Шахтарю як мінімум територіальну перевагу, вони терпіли та чекали. Вони розуміли, що в "фізиці" більшість гравців суперника їм поступаються. Значить, в матчі рано чи пізно настане час, коли шанси почнуть виникати й біля воріт Різника. Саме так вийшло в кубковому матчі. Але через чотири дні все пішло за іншим сценарієм. За всі 90 хвилин Динамо завдало всього 2 удари по воротах суперника. З одного витиснули гол, з другого - ні. Так врятувати гру було неможливо.

Гра, між тим, вийшла - що треба! Перцю додав інцидент з Денисом Поповим, який після кубкового матчу висловився різко: мовляв, нинішній Шахтар - лише пародія на той, що був колись. Це не на жарт зачепило "гірників", і саме цей скандал Арда Туран використав, щоб завести команду. І спрацювало! Бразильці несамовито билися, а Попова атакували з особливим задоволенням. Ноги він якимось дивом зберіг, але душу на ньому відвели.

Багато експертів потім говорили, що це "класичне" вийшло найемоційнішим за останні роки. Воно дійсно нагадало гарячі дербі з минулого життя. Саме тому Шахтарю було важливо залишити його за собою. Важливо було виграти не тільки за рахунок техніки, але й характеру. Показати, хто в домі господар - а то вже й на цю тему в мережі почали з'являтися всілякі нехороші меми...

А головним переможеним за підсумком цих двох матчів виявився, мабуть, Олександр Шовковський. Характерний коментар дав екс-зірка Олег Саленко - мовляв, у середу я вже подумав, що з тренером у Динамо все нормально, але в неділю знову стало ясно: треба міняти, і чим швидше, тим краще. Дійсно, дві поспіль перемоги над Шахтарем, і навіть перемога та нічия, на якийсь час могли служити для Шовковського індульгенцією. Але той загальний підсумок, який вийшов у реальності, працює зовсім не на його користь.

Обидва тренери підійшли до "спарки" минулого тижня з великими проблемами. Але все-таки у Турана залишався більший запас міцності. Від нього ще не встигли втомитися - хоча вже стало ясно, що ніякого дива чекати не доводиться (а спочатку здавалося). Йому ще довіряють у клубі. Що з Шовковським у Динамо, сказати складно. Але наполегливі розмови про його звільнення, які ходять вже більше місяця, на порожньому місці навряд чи могли виникнути. Що б там заспокійливого не говорив Ігор Суркіс.

Але, за великим рахунком, відіграні "класичні" матчі повинні зняти з обох клубів нервову напругу, яка висіла на них кілька останніх тижнів. Це був найважливіший рубіж, який і Шахтар, і Динамо повинні були пройти, уникнувши провалу. В принципі, це вийшло і в тих, і в інших. Тепер можна виходити з надзвичайного режиму і переходити до нормального робочого ритму. На команди чекає ще один тур УПЛ, а потім, після паузи на ігри збірних, - ще чотири до зимових канікул. Плюс чотири тури в Лізі конференцій - втім, на неї Динамо, здається, звично махнуло рукою.

Можливо, для Арди Турана недільна перемога над Динамо стане переломною. Його ніхто не тягнув за язик влітку, ніхто не змушував говорити, що він більше не дасть Динамо стати чемпіоном. Тому для нього перемога над Шовковським була на вагу золота. Тепер він виглядає серйозною людиною, яка відповідає за свої слова - а це для нього, швидше за все, дуже важливо. Плюс, він отримав безцінний досвід виживання в матчах "життя або смерті" - таких у нього в Шахтарі ще точно не було, а в Еюпспорі - теж навряд чи.

Ну, і ще один дуже і дуже важливий нюанс. Такі поєдинки, якщо завершуються успішно, часто зміцнюють зв'язок між тренером і командою. Те, з якими емоціями була зустрінута недільна перемога, показує, як всі її хотіли - і гравці, і тренери, і два директори. Двоматчева битва з Динамо може стати точкою народження нового Шахтаря, про який так багато розмов ходить в останні пару років. Може, саме такого переживання, спресованого у дві гри найвищого напруження, Турану і не вистачало, щоб почати пожинати плоди.