Неманья Андушич: Бажаю всім українцям, щоб в кожному з ваших міст настав мир
Півзахисник Неманья Андушич перейшов до складу луганської Зорі зовсім нещодавно, але за цей невеличкий період часу він вже встиг запам’ятатися вболівальникам «чорно-білих». Перш за все, своєї футбольною зрілістю, спокоєм на полі та за його межами.
Боснійський півзахиник дав інтерв’ю пресслужбі Зорі та розповів про адаптацію в Україні та в луганському клубі.
– Неманья, ти один з останніх новачків нашої команди в це трансферне вікно. Як пройшла чи проходить твоя адаптація?
– Я дуже швидко адаптувався тут. В команді є багато балканських гравців, тому вони допомогли мені краще та швидше адаптуватися. Вся команда в цілому допомагала і за це я всім дуже вдячний.
– Практично всю кар’єру ти відіграв в чемпіонаті Боснії. Чи складно тобі дався переїзд в Україну, де йде війна?
– Я спілкувався перед переходом в клуб з Деяном Попарою. Чому саме з ним, спитаєте ви? Тому що він також з Боснії та Герцеговини. Дізнавався в нього про ситуацію в країні, про мій майбутній клуб. Він все розповів мені. Сказав, що команда в нас чудова, перспективна. Так, йде війна і це дуже прикро. Ми теж через все це пройшли свого часу. Але життя триває. До того ж, переїзд в нову країну це виклик для мене.
– Як проходили перші для тебе повітряні тривоги?
– Це було щось нове. Коли почув повітряну тривогу вперше, було незвично, страшно, але потім, як і всі люди навколо в Україні, звик до цього і зараз ставлюся спокійно.
– Що можеш сказати про нашу країну?
– Я не знав нічого про Україну до переїзду. Зараз я бачу країну, живу в Києві. Це дуже чудове місто. Дуже радий жити та бути тут. Київ, як на мене, схожий з містом Сараєво – столицею Боснії та Герцеговини. Також багато людей, багато машин. Те, що є в Україні комендантська година ніяк на мене не вплинуло. Я сімейна людина, тому мене не цікавить нічне життя.
– Чи було щось, що тебе здивувало в Україні?
– Я ніколи раніше не грав на такому великому стадіоні, як «Арена-Львів». Це щось неймовірне. Коли бачиш та граєш на стадіонах з такою інфраструктурою, забуваєш, що в Україні йде війна. Бажаю всім українцям, щоб війна якомога швидше закінчилася і в кожному з ваших міст настав мир.
– Декілька матчів ти вже зіграв. Що можеш сказати про наш чемпіонат?
– Коли я порівнював чемпіонат України з чемпіонатом Боснії, я прийшов до такого висновку – тут команди грають швидше. В Боснії дуже багато боротьби, багато дуелей під час матчу, стиків. Проти тебе грають доволі щільно. На мою думку на зараз, для мене , в цьому плані в Україні грати простіше, тому що є простір, є можливість та час для того, щоб щось створити та вигадати.
– Чого, на твою думку, зараз не вистачає Зорі?
– В нас є гарна, молода команда. На мій погляд – нам потрібно більше хоробрості під час гри, бути жорсткішими, більше вірити в себе. Ці якості допоможуть нам прогресувати. Важливо також і те, що якщо ти десь помилився, десь зіграв не так, як хотів, то потрібно не зупинятися, працювати далі, вірити в те, що в нас все вийде.
– Твоя власна мета на цей сезон?
– Я хочу показати Зорі все, на що здатен, показати кращого себе і зробити все від себе залежне, щоб допомагати команді здобувати результат.
