Розбити московську гегемонію в радянському футболі здавалося неможливим. Кілька десятиліть у топ-3 обов'язково була присутня команда зі столиці СРСР, а часто вони взагалі займали там три місця. За весь час проведення турніру можна знайти лише чотири випадки, коли москвичів не пускали до призових місць, і в одному з них взяв участь Шахтар. Terrikon.com згадує...

Перший чемпіонат СРСР відбувся в 1936 році. І до 1966 року (з перервою на війну) жодного разу не траплялося, щоб хоч хтось із москвичів не взяв медаль. Більше того - до 1961 року чемпіонами ставали тільки столичні команди, поки їх не позбавило турнірної невинності київське Динамо. Ну, і те, що сталося в 1966 році, теж відноситься до київського клубу.

Втім, і до Спартака. Тому що все йшло до того, що цей знаменитий клуб прийде до фінішу другим. Киян наздогнати вони вже не могли - в тому сезоні під керівництвом Віктора Маслова ті були близькі до досконалості, граючи в найсучасніший футбол з усіх можливих. Але Спартак за 6 турів до фінішу йшов другим. А потім почав дивувати. Зіграв на своєму полі 1:1 з безнадійним Зенітом і з абсолютним аутсайдером одеським СКА, після чого відступив на третє місце. Потім Спартак програв 0:2 московським торпедівцям - і вилетів вже і з трійки, звідки його вигнав бакинський Нафтовик (був такий зліт в азербайджанського футболу, так). Все остаточно вирішилося в передостанньому турі, коли на переповненому бакинському стадіоні господарі розгромили Спартак 3:0, найнаочнішим чином поховавши московську гегемонію. Нафтовик взяв "бронзу", а "срібло" дісталося ростовському СКА, який пережив у тому сезоні неймовірний зліт.

Другий випадок, коли в трійці обійшлися без москвичів, відноситься до сезону 1971 року. Тоді чемпіоном стало оновлене київське Динамо Олександра Сєвідова. На друге місце вперше в історії злетів єреванський Арарат, третім фінішувало тбіліське Динамо, яке лише на 3 очки випередило луганську (тоді - ворошиловградську) Зорю. Москвичі - Динамо, Спартак, Торпедо - відстали ще більше. Але, як і в 1966, все могло закінчитися інакше. І знову-таки, столиця все профукала, віддавши своїми руками медалі в руки провінції. За 5 турів московське Динамо трималося на 3-му місці, але потім раптом немов зупинилося - програло 3 рази і зіграло внічию 2, причому серед суперників були два аутсайдери, які покинули Вищу лігу - СКА і Шахтар.

Ніби підкреслюючи занепад столиці, наступний випадок медалей без Москви оформився тут же, на наступний рік. Вийшов дивовижний чемпіонат, в якому чемпіоном стала Зоря, другим - київське Динамо, третім - тбіліське. Але насправді щільність результатів була неймовірною, і в призерах цілком міг опинитися ЦСКА, який за два тури до кінця займав 2-е місце, причому піднявшись туди після красивої перемоги 3:2 над потужними тбілісцями. Ви будете сміятися, але Москва в черговий раз все зробила сама. У двох матчах, що залишилися, армійці набрали лише одне очко (причому образили їх, що іронічно, земляки - Локомотив і Динамо) і фінішували на 5-му місці.

Ну, а тепер давайте подивимося на чемпіонат 1978 року, коли в усуненні москвичів від медалей взяв участь Шахтар.

Це був прекрасний чемпіонат для донецької команди, вона цілком могла виграти перше коло, але програла Спартаку в 15-му турі, в результаті пропустивши вперед тбіліських динамівців (вони в тому році практично досягли досконалості) і - раптово! - Чорноморець. Після 20-го туру ми бачимо, як і раніше, на вершині грузинів з "гірниками", що йдуть майже нога в ногу - і третім Чорноморець, але вже неабияк відставший.

Ну, а де ж київське Динамо? Воно намагається надолужити ті втрати, які понесло в першому колі, яке завершило на 6-му місці. У команді йшла кардинальна перебудова, знадобився час, і прийти до тями кияни змогли до осені, почавши вигравати раз за разом. Але не тільки вони. Переможну серію видали також їхні московські одноклубники - і за 5 турів до кінця вискочили на 3-тє місце, нарешті змістивши звідти Чорноморець.

Після 27-го туру москвичі, як і раніше, йдуть на "бронзу", кияни завдяки трьом перемогам поспіль - вже другі, а Шахтар... А де ж Шахтар? А його в трійці вже немає. Програвши на своєму полі Кайрату 1:3, а потім у гостях - і зовсім хворому Арарату 0:2, донеччани сповзли на 4-е місце. Криза підкралася непомітно, і тепер замість боротьби за титул доводилося чіплятися вже хоч за якісь медалі.

У 28-му турі динамівці Києва і Москви, а також Шахтар синхронно перемагають, маючи в таблиці відповідно 36, 36 і 35 очок на 2-му, 3-му і 4-му місцях. А в 29-му, передостанньому турі вибухає момент істини: Шахтар громить у Ленінграді Зеніт 3:0, Київ - з таким же рахунком вдома Кайрат, а Москва... Вона грає з Араратом 1:1, але очок не отримує - в тому сезоні в радянському футболі почав діяти ліміт нічиїх, і у Динамо це вже був "перебір". У підсумку, Шахтар повертається до трійки.

Ну, а останній тур приносить просто трагікомедію. Динамо Москва знову грає внічию, знову нічого не отримує і залишається без медалей. Смішно, але кияни теж оформляють надлімітну нічию - і залишають Шахтарю шанс на "срібло". Але "гірники" занадто благородні, щоб скористатися таким подарунком. На своєму полі вони програють ЦСКА 1:2 і задовольняються "бронзою".

У підсумку отримуємо ще один, четвертий приклад, коли московська команда своїми руками віддає місце в топ-3 провінції. Адже якби Динамо виграло хоча б один з двох останніх матчів, за які через ліміт не отримало нічого - Шахтарю не бути призером!

Підводимо підсумки. Ми дослідили чотири випадки в історії радянського футболу, коли Москва була відсутня в топ-3. Ми переконалися, що в усіх цих чотирьох ситуаціях винна була більше сама Москва. З чого можна вивести будь-яку мораль...