Новачок Динамо Шолан Огундана дав своє перше інтерв'ю для пресслужби київського клубу.

- Вітаємо у Динамо! Ти зовсім молодий гравець, а це вже твій третій футбольний континент. Любиш приймати виклики?
- Я дуже радий, що приїхав сюди. Я гадаю, що Динамо (Київ) – це той клуб, за який кожен гравець має за честь виступати. Я не боюся жодних викликів, тому, повторюсь, я дуже радий, що я тут.

- Як виник варіант із Динамо і наскільки довго думав щодо цієї пропозиції?
- Коли я ще був дуже маленьким, я спостерігав за матчами Ліги чемпіонів. Пам'ятаю, Динамо грало проти Арсенала. Тоді я подумав, що я хочу одного дня грати за цей клуб. Уже тоді я розумів, що це одна з найбільших команд в Україні. І з тих пір я дуже хотів зіграти за неї. І зараз моя мрія стала реальністю.

- Тебе помітили на трибуні на грі з Поліссям. Читав новини про себе в інтернеті до офіційної презентації Динамо?
- Я не звертав увагу на публікації журналістів. Я сам навіть опублікував фотографію, що перебуваю в Україні на цьому прекрасному стадіоні, де Динамо проводить свої домашні матчі. Я лише чекав на офіційну інформацію щодо мого трансферу.

- Бразилія – незвичний варіант розвитку кар'єри як для африканських футболістів. Як зважився на такий крок, що отримав від періоду перебування у Фламенго?
- Я встиг три роки пограти у місцевому чемпіонаті до того, як отримав пропозицію з Бразилії від одного з найвеличніших місцевих клубів - Фламенго. Звичайно, що молоді таланти зазвичай розглядають Бразилію як хороший трамплін до потрапляння до європейських топ-клубів, серед яких, безперечно, і київське Динамо.

- Тобі 20 років, але в тебе вже є чимало титулів у кар'єрі. Мова про команду U20 e першу чергу. То розкажи про свій найбажаніший трофей за ці два роки у Бразилії - напевно, це Copolli Bertodor з U20?
- Я дійсно встиг виграти декілька трофей в чемпіонаті Бразилії та в Південній Америці, серед них як внутрішні, так і міжнародні. Але мені особисто найбільше запам'ятався трофей, який ми здобули в протистоянні із бразильським клубом Палмейрас. Все через те, що я був визнаний одним із найкращих гравців цього турніру, я отримав індивідуальний трофей. Взагалі, ось той турнір вдався для мене дуже добре, тому я найкраще його запам'ятав.

- На якій позиції та за якої схеми почуваєшся найкомфортніше?
- Я точно не той гравець, який буде вирішувати, на які позиції грати і яку роль виконувати. Для цього є головний тренер та його асистенти. Але якщо говорити про мої вподобання, то мені подобається грати на фланзі атаки, можу зіграти як зліва, так і справа. Щодо моїх сильних сторін, то це швидкість - її я полюбляю використовувати для створення моментів для партнерів.

- Ще розкажи свої найсильніші ігрові сторони і над чим ще треба працювати?
- Насправді, не існує ідеальних футболістів, і мені також потрібно покращувати кожен аспект своєї гри. Це не говорить про те, що я поганий футболіст. Я просто гадаю, що кожному футболісту є над чим працювати і вдосконалювати будь-який навик. Щодо моїх сильних сторін гри - це стовідсотково дріблінг, я дуже легко обігрую суперників, так само в мене прекрасна швидкість, вона фантастична. І спробуйте відібрати в мене м'яч. Я фізично міцний гравець і просто так мене від м'яча не відтіснити.

- У Динамо грало чимало знакових нігерійців - це Юссуф, Тайво, Ідейє, Ідахор. Чи радився з кимось із них перед переходом до Динамо?
- Я ні з ким не радився щодо переходу до Динамо. У цьому не було абсолютно жодної потреби, тому що це рішення я прийняв сам, не роздумуючи. Я розумів, в який клуб я їду, розумів, що мене тут очікує. Звичайно, я дуже щасливий, що отримав таку пропозицію й тепер маю можливість виступати за Динамо.

- Хто твій кумир у футболі?
- Важко, насправді, визначитися, у кожного свій фаворит. Я не граю, як він, але мій улюблений гравець – це Ліонель Мессі.

- У Динамо зараз багато вихованців клубу та не надто багато легіонерів. Насправді, під час твого перебування у Фламенго була схожа ситуація, погодься.
- Насправді, ситуація схожа, тим паче, що у Фламенго не просто мала кількість легіонерів, здебільшого, це були іноземці з інших південноамериканських країн. Я ж був єдиним представником з іншого континенту. Там немає європейців, немає африканців - інших, окрім мене. Тому ситуація схожа, як зараз і в Динамо.

- Зараз ти на стадіоні Динамо імені Валерія Лобановського. За чим ти перейшов до нашого клубу, які в тебе плани і чого хочеш добитися тут?
- Зараз я думаю лише про свою команду. Я хочу принести максимум користі для свого колективу, для вболівальників, для тренерського штабу, для моїх партнерів по команді, для персоналу. Я хочу, щоб ми отримали максимальний результат і я зроблю для цього все від себе належне.

- Україна зараз у стані війни. Чи не боявся ти переходити до Динамо, знаючи, що Україна зараз потерпає від ворожих атак росії?
- Звичайно, що я знав, що у країні триває війна, і я думав щодо того, чи варто сюди переходити. Але, як я вже повторював неодноразово, для мене пропозиція Динамо була дуже важливою. І я не роздумував насправді довго перед тим, як прийняти рішення щодо переїзду до України. Зараз я сконцентрований на тому, щоб показати свій максимум і допомогти команді отримати найвищий результат.

- Ти був на матчі з Поліссям, Динамо перемогло - 4:1. Що можеш відзначити в грі команди?
- Мені сподобалася гра команди. Особливо те, що стосується контролю м'яча. Команда домінувала в багатьох моментах. І що я маю відзначити, це те, що такий стиль підходить саме для мене. Тому я гадаю, що я дуже легко впишуся в ігровий малюнок гри Динамо.