Шахтар з Серветтом зіграє вже вдруге в своїй історії - але які це несхожі рази! Напередодні матчу в плей-офф кваліфікації Ліги конференцій Terrikon.com занурюється в приємні спогади про те, як ще той, радянський Шахтар здобув одну з найефектніших своїх єврокубкових перемог...

Нинішній Серветт, до речі, теж абсолютно не схожий на той, що протистояв Шахтарю восени 1983 року. Що зараз являє собою команда під цією назвою? Багаторазовий чемпіон Швейцарії, завоювавши останній титул у 1999 році, незабаром впав у тривалу кризу, покинув елітну лігу і тільки у 2019 році повернувся. З тої пори часто наближається до чемпіонства, але поки що жодного разу не зміг зробити вирішальний крок.

У нинішньому чемпіонаті женевський клуб стартував погано, двічі програв, що коштувало посади тренеру Томасу Хеберлі. Рятувати ситуацію покликали француза Жослена Гурвеннека, в минулому - досить відомого гравця декількох клубів (перш за все Марселя). З Шахтарем він проведе свій третій матч на чолі Серветта. Загалом, швейцарці підходять до протистояння з донеччанами аж ніяк не в якості фаворитів.

У 1983 все було трохи інакше - але навіть не стільки тому, що Серветт був настільки сильним. Хоча так, два роки поспіль він ставав віце-чемпіоном Швейцарії і взагалі вважався однією з найсильніших команд країни. Але на євроарені особливих успіхів не досягав, максимум - чвертьфінал Кубка кубків в 1967 і 1979 роках. Це був континентальний середняк, ім'я якого начебто постійно миготіло, але суто в фоновому режимі. На слух він начебто здавався знайомим, але пригадати щось конкретно яскраве про нього було важко. Хоча деякі відомі гравці в його складі були присутні - наприклад, Мішель Ренкін, срібний призер Євро-1980 у складі збірної Бельгії, або Ален Гейгер, найкращий захисник Швейцарії, або Умберто Барберис, у минулому - двічі найкращий футболіст країни, або Жан-Поль Брігге, найкращий бомбардир останнього чемпіонату Швейцарії.

На тлі цієї компанії Шахтар виглядав скромніше. І участей в єврокубках мав набагато менше, і іменами хоча б середньої європейської гучності похвалитися не міг. Тому Серветт вважали фаворитом, в тому числі й у нас.

Доля звела команди в 1/8 фіналу Кубка кубків. Перед Шахтарем Серветт від душі розім'явся на люксембурзькому Авенірі - 5:1, 4:0. Шахтар, втім, показав майже такий же результат проти данського Б-1901, суперника більш серйозного - 4:2, 5:1. "Гірники" в цих матчах виглядали здорово, але в паралельному внутрішньому сезоні виступали нерівно, від чого і не було в них впевненості. І цілком можливо, не було б щастя, якби не одна окремо взята особистість.

Перший матч грали в Донецьку 19 жовтня. Серветт поводився так, ніби перед ним - Ліверпуль або, скажімо, Ювентус. Окопався біля своїх воріт, суворо тримав оборону і явно не збирався ризикувати. Ця ставка майже спрацювала. У чемпіонаті СРСР з Шахтарем так не грали, і плану на цей план у тренера Віктора Носова не знайшлося. "Гірники", як могли, намагалися пробитися до воріт суперника, але практично ніякої небезпеки не створювали. Нульова нічия явно влаштовувала швейцарців, і все до неї йшло, але ось тут-то і спрацювало те, що зазвичай називають "роль особистості в історії".

Лідером атак Шахтаря в той період був Віктор Грачов. І хоча в чемпіонаті СРСР-1983 більше за нього забив Михайло Соколовський, все-таки не капітан був вістрям атаки, а саме Грачов, який переживав пік своєї кар'єри. Настирливий, безстрашний, технічний, невтомний - його боялися всі суперники. Серветт, в принципі, стежив за ним уважно, але вже в самому кінці все-таки не встиг. На 85-й хвилині Грачов завдав щільного дальнього удару - і м'яч від штанги відскочив у сітку.

1:0 - це вже була зовсім інша справа! І хоча тренер швейцарців Гі Мате після матчу говорив, що він очікував від господарів більшого, було видно, що результат йому не подобається. Він змушував Серветт вдома вести ризиковану гру. А цього Мате явно хотів уникнути. Але не вдалося.

І в підсумку, саме "гол відчаю" Грачова виявився тією змінною, яка визначила загальний результат.

Хоча, звичайно, для початку ще належало відбитися від закономірного натиску швейцарців - а він тривав, по суті, весь перший тайм. Відбилися. Витримали кілька дуже неприємних хвилин відразу після перерви. І в підсумку, зловили Серветт на контратаці: прорив Грачова, пас повз воротаря, що вийшов, на захисника Олексія Варнавського, який підключився - і тому вже ніхто не заважав вразити ворота.

А через три хвилини та ж зв'язка спрацювала ще раз: фланговий забіг Грачова, подача в штрафну - і Варнавський головою вражає ціль! Йшла 61-а хвилина, і вже стало ясно, що здолати Шахтар женевцям не судилося, чотири голи в час, що залишився, вони не заб'ють. Один вони таки забили. Але не більше.

Так донецький клуб вперше в історії вийшов до чвертьфіналу єврокубка. Сумний Гі Мате відзначав, що перемога заслужена, що Серветту довелося мати справу з суперником, у якого характер і "фізика" прекрасно поєднуються з думкою і технікою. Загалом, намагаючись виправдатися, звичайно, малював просто ідеальну команду-переможця. Шахтар тих років, звичайно, таким не був. Тієї ж осені його боляче били в чемпіонаті СРСР. Але з Серветтом вийшла зовсім інша історія. І було б непогано повторити її 42 роки по тому...