Цього тижня стартує черговий сезон УПЛ. Не надто ризикуючи помилитися, можна передбачити, що боротьба за титул вестиметься між звичними претендентами - Шахтарем і Динамо. Але, можливо, хтось у цю суперечку втрутиться - кілька разів таке вже бувало. За лічені дні до старту Terrikon.com вивчає підсумки попередніх десяти років в українському футболі (після 2014 року) з простою метою: визначити команду, що показала за цей час найкращий сукупний результат, без урахування Шахтаря і Динамо.

Технологія процесу проста: за певне місце в топ-6 чемпіонату нараховувалася певна кількість балів: за 2-ге - 5, за 3-тє - 4, за 4-те - 3, за 5-те - 2, за 6-те - 1. Потім бали підсумовувалися. У підсумку, із загального масиву клубів виділилося три, які набагато випередили інших. Подивимося на виступи кожного з цієї трійці, починаючи з найслабшого...

Ворскла - 12 балів

Полтавський клуб минулого сезону спіткала катастрофа - уперше за останні 30 років він випав із дивізіону найсильніших і не братиме участі в змаганнях на цьому рівні. Тим часом, якщо взяти його виступи за досліджуваний нами час, то він виявиться одним із найстабільніших. Та й на дистанції 30 років, до речі - теж. Траплялися з 1996 року більш чи менш успішні сезони, але надто вже серйозних падінь, як правило, вдавалося уникати.

Що ми бачимо на дистанції останніх 11 років? За цей час Ворскла одного разу ставала "бронзовою" і чотири рази фінішувала на 5-му місці. Це принесло їй суму в 12 балів і третій сумарний результат серед усіх команд, крім Шахтаря і Динамо. Навіть якщо не вдавалося фінішувати в топ-6, то найчастіше команда опинялася лише трішки нижче - на 7-му місці. Тільки раз Ворскла посіла 9-те місце, і ще раз - 10-те, начебто зовсім поруч із зоною пониження (тоді, у 2019/20, в УПЛ грало лише 12 команд) - але за очками, в істотному відриві від неї. Тож ні про яке виживання тоді не йшлося.

Ну, а пік припав на сезон 2017/18. Полтавчани під керівництвом Василя Сачка боролися за "бронзу" із Зорею - і за рахунок впевненого фінішу випередили її із запасом (49 проти 43 очок), причому в останньому турі перемогли безпосереднього конкурента 2:0. У них була дуже організована команда і міцний захист, який пропустив лише 35 голів у 32 матчах. Усе це й дало змогу дружній команді повторити найкращий результат у своїй історії ("бронзу" полтавчани брали ще й у 1997).

Олександрія - 15 балів

Цей клуб зміг зробити те, що в українському футболі з початку століття мало кому вдавалося - посісти друге місце. Це трапилося в минулому сезоні, в цьому майже напевно не повториться (через низку причин), але 5 очок у нашому заліку дало, що й дозволило "городянам" одним махом випередити Ворсклу.

Але ж це не єдиний зліт Олександрії! Адже вона в сезоні 2018/19 брала і "бронзу". Це був дивовижний результат для клубу, який повернувся в УПЛ лише трьома роками раніше. Йому пощастило з тренером - Володимир Шаран просто ідеально підійшов саме для місцевих умов, вони з командою змогли витиснути з себе максимум можливого за відносного мінімуму коштів. Та що там - Олександрія тоді ледь не створила сенсацію, ледь не випередила Динамо. Але повністю провалила фініш (5 поразок і 2 нічиї в безпросвітних останніх 7 турах)... І все одно, чудові результати, які Шаран і його хлопці показали в середині сезону, дозволили їм спокійно втриматися на п'єдесталі.

Крім того, Олександрія ще двічі фінішувала на 5-му місці та двічі на 6-му. І нижче 9-го місця за весь цей час не опускалася. Ось так вона і стала другою за стабільністю командою УПЛ останнього часу, не рахуючи гpaндів.

Заря - 28 баллов

Ну, а найстабільнішою в цьому рейтингу стає, безумовно, Зоря. Про це можна було здогадатися і так, але завжди краще порахувати і переконатися. Результат - самі бачите який. І Ворскла, і Олександрія відстали безнадійно.

Та й як могло бути інакше, якщо луганчани за цей період чотири рази ставали "бронзовими" призерами УПЛ! Ця зухвала команда, вирощена Юрієм Вернидубом із не найпершосортнішого матеріалу, до початку повномасштабного вторгнення взагалі жодного разу, починаючи з 2014, не опускалася нижче за 4-те місце, і в ті роки ні в кого не виникало питання, хто ж є в українському футболі тією самою горезвісною "третьою силою".

Щоправда, останні два сезони Зоря, будемо казати, провалилася (10-те і 7-ме місце), але ж ми пам'ятаємо найкращі її прояви! Пам'ятаємо сезон 2022/23, коли Зоря відчайдушно рубалася з Дніпром-1 за "срібло", залишивши не при справах Динамо. І пам'ятаємо 2019/20, коли в останньому матчі Зоря, перемігши Десну, теж могла стати "срібною" - але в дивно обережному поєдинку віддала перевагу "бронзовій синиці". Це була класна команда, яка нікому не давала спуску, і забути її, звісно, неможливо.

P.S.

Чемпіонат України, починаючи з 2014 року, - явище особливе, в якому амбіції клубних власників запалюються і гаснуть рівною мірою несподівано, де про стабільність говорити взагалі важко. Тим більша повага - командам, які вміють багато років поспіль триматися не просто на плаву, а на впевненому фарватері. Як їм це вдається - питання окреме, але те, що таких команд ми за період, який ми розглядаємо, змогли виявити лише три, саме по собі симптоматично....