Чи виправдовуються вкладення клубів УПЛ? Чи працює правило: що більше заплатив - то більше отримав? Інакше кажучи, чи є пряма залежність між ринковою вартістю складів УПЛ і місцем, яке кожен з учасників посідає в турнірній таблиці? Terrikon.com порахував - і ось що вийшло...

Вийшло, власне, що залежність скоріше є, ніж немає. Рівно для половини учасників УПЛ відхилення в поточній турнірній таблиці від позиції в рейтингу клубів за вартістю - мінімальне, не більше одиниці. Хоча є, звісно, й інші приклади.

Для початку - ось, власне, сам рейтинг, у якому команди розставлено за вартістю їхніх складів. Використовувалися поточнi дані Transfermarkt...

1. Шахтар - 151.63 
2. Динамо - 76.6 
3. Полісся - 23.7 
4. Карпати - 18.33 
5. Кривбас - 14.6  
6. ЛНЗ - 13.53 
7. Олександрія - 13.48 
8. Рух - 12.51 
9. Зоря - 11.58 
10. Колос - 9.78 
11. Ворскла - 9.13 
12. Чорноморець - 7.45 
13. Оболонь - 7.2 
14. Верес - 5.65 
15. Лівий Берег - 5.45 
16. Інгулець - 4.65

Ну, а тепер починаємо порівнювати - дивимося на поточний стан клубів у турнірній таблиці. І що ж ми бачимо?

У великому плюсі у нас - дві команди. Рівненський Верес за вартістю футболістів - на скромному чотирнадцятому місці, а в реальній таблиці УПЛ - на восьмому, тобто має коефіцієнт "плюс 6". В Олександрії - трохи менше, "плюс 5" (сьоме місце за вартістю, друге в реалі). Поруч із цими двома ніхто й близько не стоїть. Ніхто не зміг придумати, як би так зробити, щоб склад заграв значно краще, ніж від нього можна було б очікувати, дивлячись у гросбухи Transfermarkt.

Верес - взагалі цікавий феномен. Це команда, майже цілком складена з недорогих українців. Легіонерів у її складі двоє - бразилець Луан Кампос (якого активно хочуть позбутися через його некерованість) і грузин Георгій Куція. Разом вони коштують 800 тисяч євро. Ну, і ще воротар Андрій Кожухар - молдаванин з українським громадянством ціною в півмільйона. Цифри смішні, але це нормально для Вереса: тут немає нікого, хто був би оцінений на Transfermarkt дорожче 500 тисяч. А команда при цьому - є, досить конкурентоспроможна, у всякому разі - цікава, зі своїм обличчям, зі специфічною тренерською рукою Олега Шандрука. Верес - приклад того, як мінімальні вкладення можуть чудово працювати. Якщо, звичайно, дотримуються інших важливих умов успіху.

Те ж саме можна сказати про Олександрію: за вартістю склад явно не тягне на друге місце, а за грою - ще як. Невідомо, де опиниться команда Руслана Ротаня за підсумками сезону, але в будь-якому разі, вона вже дала нам приклад того, як можна стрибнути набагато вище голови, якщо ця голова добре працює.

Ще п'ять команд мають у нашому рейтингу "плюс один" - тобто, посідають у турнірній таблиці місце на одне вище, ніж у таблиці вартості команд. Це Динамо, Кривбас, Рух, Оболонь і Лівий Берег. Про кожного з цієї компанії можна сказати з повною підставою: гроші на свій склад вони витратили з користю.

Проміжне положення займає Інгулець. Тут історія в чомусь кумедна, а в чомусь трагічна. Сільський клуб - найдешевший в УПЛ. І посідає в поточній турнірній таблиці теж саме останнє місце. Можна було б супроводити це фразою "Що вклали, те й одержали", якби не низка обставин, що супроводжують нинішнє існування Інгульця, - вони не дають змоги робити швидкі висновки й розкидатися зневажливими оцінками. Тому залишимо в спокої клуб, що страждає, і перейдемо до другої частини списку - до тих команд, ціна складів яких перевищує їхню позицію в чемпіонаті України, а отже - склади тією чи іншою мірою неефективні.

Мінімальний "мінус один" мають Зоря та Колос. Далі - "мінус два" у Шахтаря, Полісся і Карпат. За Шахтар особливо прикро. Коштує команда більше, ніж п'ять наступних у списку найдорожчих учасників УПЛ, а вище третього місця піднятися в цьому чемпіонаті не може. Що з нею не роби, але розбалансована бригада Марино Пушича заграти не може і до пуття не розуміє, як конвертувати свій потенціал у надійні очки. На її прикладі ми ясно бачимо, як мало значать вкладення в склад самі по собі, у відриві від інших компонентів успішної гри.

Замикають наш рейтинг з коефіцієнтом "мінус три" ЛНЗ і Чорноморець. Черкаська команда - шоста за вартістю і дев'ята в турнірній таблиці, одеська - відповідно, дванадцята і п'ятнадцята. Обидва клуби мають купу легіонерів, але користі поки що від цього небагато.

Звісно, до кінця чемпіонату все ще може змінитися, і ціни складів ще можуть прийти у відповідність до їхніх досягнень на футбольному полі. Але поки що ми маємо те, що маємо. І це, чесно кажучи, добре. Завжди мають бути команди, які доводять побиту банальність - "не в грошах щастя". Це дозволяє зберігати віру в справедливість гри навіть в епоху, коли, здавалося б, без великих бюджетів до великих титулів не підберешся. Але досить згадати героїчний Лестер-2016, який зумів створити диво в найдорожчому чемпіонаті світу - і розумієш: життя одними цифрами не виміряти...