Довше за Голанда: чотири найтриваліші контракти в історії футболу

Ерлінг Голанд потряс футбольний світ, підписавши з Манчестер Сіті контракт на 9.5 років. Але що це означає? Та зовсім нічого. В історії футболу було чотири приклади ще триваліших угод - і жодна з них навіть близько не була доопрацьована до кінця. Terrikon.com піднімає архіви...

1998: Денілсон

Для початку у нас - випадок трагікомічний. У 1998 році Бетіс зміг здійснити трансферне диво, увів у Барси бразильця Денілсона, якого вважали новим Пеле, і підписав з ним рекордний контракт на 11 років. Сан-Паулу заплатили за цю 21-річну зірку 35 мільйонів євро (в еквіваленті) - тоді це був рекорд. Денілсона вважали королем флангового прориву, неперевершеним майстром фінтів. У його тіні відпочивали Роналдо, Рівалдо і Ромаріо, разом узяті.

Принаймні, так це бачилося керівництву Бетіса. Дійсність виявилася жорсткішою. Денілсон був прекрасний в окремі моменти, але майже ніколи не видавав якісний матч цілком. Бетіс із ним не злетів до зірок - навпаки, опустився в Сегунду, потім повернувся, піднявся - але нічого, що навіть віддалено нагадувало генія в особі Денілсона, ніхто так і не побачив. У підсумку, за чотири роки до закінчення контракту, влітку 2005 року невдалий геній пішов у Бордо, довівши на своєму контракті, що довгостроковий контракт - пил, якщо спирається на химери. Далі був уже тільки шлях донизу: Аль-Наср (ще задовго до саудівської футбольної лихоманки), Даллас, Палмейрас - і як вінець усього, трансфер до в'єтнамського Хайфона, де він провів лише один матч - і за обопільною згодою сторін, розірвав контракт...

2008: Рауль та Ікер Касільяс

У 2008 мадридський Реал влаштував чудову піар-акцію - підписав довічні контракти одразу з двома своїми великими гравцями, форвардом Раулем Гонсалесом і воротарем Ікером Касільясом. Щоправда, там були хитрі пункти - про те, що угоди, які діяли тоді, автоматично подовжуватимуться щороку, якщо футболісти зіграють щонайменше 30 матчів за сезон у всіх турнірах. На той момент у 31-річного Рауля був контракт із Реалом до 2011, а у 27-річного Касільяса - до 2017. Проте формально слова "до кінця кар'єри" в нових паперах стояли, і мало хто сумнівався, що обидва дограють у Мадриді до упору.

А вже які слова говорилися! Ось як виступив тодішній президент клубу Рамон Кальдерон: "Ікер Касільяс і Рауль погодилися залишитися в нашому клубі до кінця своїх спортивних кар'єр. Не хотів би говорити про гроші, але можу сказати, що вони отримають менше, ніж заслужили після того, як показали приклад для молоді. Їхню відданість не можна оцінити грошима".

Ну, і що ж вийшло? Щодо Рауля, все було забуто вже через два роки, коли в команді з'явилася плеяда молодих зірок на чолі з Кріштіану Роналду, а президентом став Флорентіно Перес, який особисто Руалю нічого не обіцяв. Побачивши, що світ навколо змінився, легендарний форвард вирішив піти, дав про це знати всій Європі й прийняв одну з пропозицій - абсолютно тоді безнапасного Шальке. Кейс Рауля показав, що довгостроковий контракт нічого не значить, коли ситуація змінюється занадто різко. Звісно, йдучи, легенда говорила красиві слова і запевняла, що назавжди залишиться мадридиста. Але факт, що сильно його не утримували. Втім, той самий Перес прийняв у свої обійми назад, коли Рауль завершив кар'єру гравця, і дав йому під командування Кастілью - молодіжну команду Реала.

З Касільясом історія вийшла інша, але з Реала він теж пішов ще до завершення початкового контракту - у 2015. На той час він уже був відсунутий у запас Кейлором Навасом, героєм нещодавнього чемпіонату світу-2014 (хто зараз згадає, хто це такий?). До того ж загострилися стосунки з Пересом і Карло Анчелотті, плюс була ще скандальна історія з журналісткою Сарою Карбонеро. Коротше, склалася ситуація, коли відхід ставав найкращим варіантом. І Касільс вирушив у Порту, де ще кілька років залишався першим номером. Його приклад показує, що будь-який довгостроковий договір може бути зламаний будь-якими миттєвими обставинами.

2017: Андрес Іньєста

У жовтні 2017 Барселона оголосила про підписання довічного контракту з Андресом Іньєстою. Це означало, що легендарний півзахисник залишиться в клубі до закінчення своєї кар'єри гравця, коли б вона не трапилася. На той момент Іньєсті було 33 роки, і його активна діяльність могла тривати ще років п'ять. Особливого натяку на віковий спад ніхто не бачив - загалом, усім здавалося, що в Іньєсти з Барсою попереду багато світлих років, жити вони будуть довго і щасливо... Ну, ви розумієте. Крім того, йому гарантували місце в складі команди та всякі посткар'єрні перспективи (тобто, залізне місце в адміністрації, або в тренерському штабі - як він забажає).

Деталей контракту офіційно ніхто не розголошував, але пресі стало відомо, що був там хитрий пункт: Іньєста мав право піти, якщо повідомить клуб до 30 квітня відповідного року. На подив усіх, Андрес скористався цим правом уже наступної весни. Його не зупинило навіть значне збільшення зарплати (приблизно до 30 мільйонів євро на рік), яке йому гарантувала Барса до кінця кар'єри. Мабуть, японський Віссел Кобе пообіцяв більше, або пообіцяв щось інше, цікавіше, - і Іньєста розтанув в азіатській далині під стогони вболівальників "блауграна", підтвердивши своїм прикладом: будь-яка "залізна" угода може луснути в зіткненні з переважаючою реальністю...