З легкої руки, точніше - язика одного українського журналіста виникла фраза, а вже - практично мем "Ротань-стайл". Цього сезону вона набула особливого звучання завдяки дивовижному виступу Олександрії в чемпіонаті України. Terrikom.com розбирається, як працює метод Руслана Ротаня...

Звідки все пішло? Як то кажуть, очевидці плутаються у свідченнях. Найімовірніше, все сходить до знаменитого Михайла Співаковського, який кинув фразу "Ротань-стайл" в одному зі своїх численних ефірів. Хоча, може, він підслухав її десь раніше. Так чи інакше, з подачі Співаковського вона розійшлася світом і стала уособленням...

Чого? Тут складно. Нещодавно, коли Ротаню поставили запитання про його "стайл", він украй роздратовано відповів у тому сенсі, що немає ніякого стилю, є необхідність перемагати конкретного суперника. І навів приклад: "Є конкретний суперник - Кривбас. У чому сила Кривбасу? Грати один в один, не дати супернику зіграти, контратаки, вільний простір, ривки в зони. Тому це не про "Ротань-стайл". Коли гра проходить один в один - дуже важко знаходити вільного".

Ну, тобто, опосередковано Руслан Петрович усе-таки злегка описав той хрестоматійний метод, який мали на увазі придумники терміна. Отже, "Ротань-стайл" - це, по-перше, гра "першим номером", по-друге - швидка, по-третє, з використанням вільних зон. Грати так у кожному матчі може собі дозволити Барселона, Манчестер Сіті, ПСЖ. А ось Олександрія - ні, за всієї до неї поваги. Тому, як визнав Ротань, доводиться пристосовуватися.

Основи такого футболу Ротань поставив команді ще минулого сезону. Уже тоді він без удаваної скромності стверджував, що Олександрія грає в найбільш видовищний футбол в УПЛ. Щоправда, результату особливого це не приносило (підсумкове 8-ме місце, могло бути й гірше, якби не вдалий фініш, та й результативність так собі - 30 голів, у середньому по одному за матч). Можна було знайти виправдання в тому, що Ротань паралельно працював на два фронти - тренував спочатку молодіжну, а потім олімпійську збірну. Але в новому сезоні зосередився вже суто на клубній роботі - і пішло-поїхало...

На старті сезону Олександрія видала серію з чотирьох перемог поспіль - найкращу в історії клубу. Потім була нульова нічия з Оболонню, яку слід було сприймати як нещасний випадок. Потім - ще дві перемоги. І зараз команда Ротаня ділить із Динамо перше місце, маючи ідентичні показники (окрім забитих і пропущених м'ячів, хоча й там цифри близькі до киян).

Але як ці перемоги діставалися? Абсолютно по-різному. Правий був тренер, говорячи про необхідність пристосовуватися до суперника. Далеко не завжди в Олександрії виходить диктувати свою волю. У матчі з Кривбасом (1:0), наприклад - відверто не вийшло, хоча, вочевидь, таким був і план - віддати ініціативу і щільно прихопити. Але був, наприклад, ще матч із ЛНЗ, у якому Олександрія виглядала гірше до перерви, і лише потім забігала. Був матч із Зорею (2:1), коли після перерви, навпаки, луганчани притиснули, відіграли один гол, але захист Ротаня на чолі з досвідченим новачком Артемом Шабановим стояв на смерть.

Проте в кожному матчі траплялися більш-менш тривалі відрізки, коли Олександрія показувала футбол дуже хорошої якості, гострий, динамічний, з корисними переміщеннями, з тонкими передачами, з відкриваннями та кросами. Саме це і приносило успіх. Ну, а якщо після цього м'яч у ворота все-таки не йшов - допомагало щось інше. Наприклад, реалізація стандартів (два голи забито після кутових і один - зі штрафного). Або дальній удар. Або пенальті.

Хоча частіше Олександрія все-таки забиває з гри, після комбінацій. Тут треба згадати найяскравіший її поєдинок у сезоні - перемогу над Шахтарем 4:3. Тут багато чого зійшлося. Олександрія не знітилася після стартових 0:2 (проти Шахтаря це важко зробити насамперед психологічно), продовжувала пресингувати, чим здивувала суперника і змушувала постійно помилятися. Гру вона, може, й не вела, але своє завдання виконувала чітко. І почала відіграватися якраз із моменту, в якому поєдналося руйнування та творення: пресингом змусила захисників "гірників" схибити з передачею, Олександр Філіппов перехопив м'яч, обвів воротаря та вразив ціль.

Ну, і ще один гол у виконанні Філіппова теж показовий: коли "Шахтар" за рахунку 3:2 побіг терміново виправляти становище, на половині поля Олександрії "гірники" завозилися, виконали незграбний підкат, м'яч відскочив до форварда суперника, який рвонув зі своєї половини поля - і, втікши від усіх, послав м'яч у сітку. Пружина Олександрії була явно налаштована на те, щоб розтиснутися в будь-який момент.

Прихід Філіппова, до речі, став однією з визначальних подій цього літа. Форвард, який невдало спробував зробити закордонну кар'єру, повернувся в УПЛ, де одразу нагадав усім про свою репутацію бомбардира. У команду вписався, наче саме під нього тут місце й зігрівали. Відмінно взаємодіє з Кирилом Ковальцем, та й з рештою теж.

Але це - тільки один з багатьох елементів успіху Олександрії. За потенціалом вона цілком готова для боротьби за місце в трійці, як мінімум. Вона радує своєю різноманітною, привабливою грою. І якщо комусь подобається називати це "Ротань-стайл" - ну що ж, ми сперечатися не станемо!