Хто на гpaндів: п'ять претендентів на третю силу в УПЛ
Як показує приклад минулого сезону, що б не відбувалося в УПЛ на старті сезону, до фінішу все зводиться до звичної дуелі гpaндів - Шахтаря і Динамо. Перед кожним сезоном любителі інтриги сподіваються, що все буде інакше - але ні. І ось ми - в початковій фазі сезону 2024/25, і знову жевріють сподівання - принаймні, п'ять, які по черзі розглядає Terrikon.com...
Олександрія
Небачений в історії клубу старт - чотири перемоги поспіль - винесли команду Руслана Ротаня на саму вершину турнірної таблиці. При цьому, і гра була, і результативність пристойна. Потім, щоправда, послідувала незрозуміла нульова нічия з Оболонню - нещасний випадок, не інакше - але слідом знову перемога. І зараз команда Руслана Ротаня ділить перше місце з Динамо - хоч за набраними очками, хоч за втраченими, хоч за якими.
Роль тренера в цьому ривку нагору дуже велика. Але чи маємо ми справу в цьому випадку зі знаменитим "Ротань-стайлом" - агресивним, романтичним футболом, де гравці завжди націлені на атаку? Навряд чи. Нинішня Олександрія, як правило, демонструє прагматичний (але не закритий, не безбарвний!) футбол. Дуже якісно проведена селекція не просто залучила гравців рівня Артема Шабанова чи Олександра Філіппова, а й створила глибину складу. Це цілком може спрацювати на дистанції. Якщо все буде нормально з нефутбольними питаннями - зокрема, з фінансуванням.
Полісся
У Полісся вже є досвід швидкого зльоту на початку сезону і плавного спуску в середині. Маючи такий бекграунд, житомирці вже напевно постараються уникнути повторення сюжету. Тим більше, що склад і вони почистили, позбувшись кількох навіть іменитих футболістів, які проявили себе як випадкові попутники. Тепер Полісся - команда більш щільно збита, до того ж, отримала реальне посилення в особі таких людей, як, наприклад, Олексій Гуцуляк, який вже щосили забиває на новому місці.
При цьому, у неї тренер, від якого ніхто не знає, чого очікувати. Не виключено, що великих подвигів. Імад Ашур, за його словами, використовує "сучасну, інтенсивну і безкомпромісну модель". Взагалі, він великий майстер говорити слова - багато і не завжди зрозуміло. Але ж і на практиці, нинішнє Полісся грає в більш сучасний і осмислений футбол. Але що буде з такою командою і з таким тренером на дистанції, сказати абсолютно неможливо.
ЛНЗ
Черкаський клуб у цьому списку опинився досить несподівано. За минулим сезоном, важко було очікувати від нього якихось особливих злетів. А в підсумку, він стоїть на п'ятому місці, хоча очок втратив уже пристойно. Але гру показує дуже якісну. Навіть у матчі з Динамо намагався грати "від себе", використовувало награні комбінації з проривами у вільні зони тощо. І поступилися гідно, мінімально.
Перелом в історії ЛНЗ стався влітку, коли стало зрозуміло, що торішній статус благополучного середняка клуб не влаштовує. Було здійснено масу покупок, зокрема - легіонерів. Відправили у відставку тренера Олега Дулуба, який минулий сезон зовсім не провалив, найняли іспанця Андреса Карраско - все це свідчило про те, що ЛНЗ відчуває себе вже птахом вищого польоту, ніж раніше. Поки що це відбивається в таблиці. І тепер уже навряд чи когось сильно здивує, якщо саме ЛНЗ виявиться "третьою силою" українського футболу.
Кривбас
Бронзовому призеру минулорічного чемпіонату, здавалося б, сам Бог велів ставати третьою силою. Але на початку сезону Кривбас пішов у рознос. Розгромно програв Карпатам. Не зміг перемогти Інгулець і Ворсклу. З величезними труднощами здолав Лівий берег. Коротше - лише тінь торішньої команди, яка у свій час реально вдавала, що конкурує з Шахтарем і Динамо.
"Завоювати бронзу набагато простіше, ніж її відстояти", - вимовив Юрій Вернидуб сакраментальну фразу після одного з матчів. Поки що виходить саме так. Порівняно з іншими командами з верхньої частини таблиці, криворіжці виглядають блідо. Але треба знати Вернидуба і його вміння вичавлювати з команди максимум, іноді абсолютно немислимий. Бували в нього в кар'єрі ситуації, коли вдавалося виводити колективи зі ще крутіших піке. А за менталітетом і за потенціалом нинішній Кривбас цілком готовий сперечатися з лідерами.
Рух
"Молоді леви" Віталія Пономарьова стали на рік старшими, набагато досвідченішими, набагато зігранішими і ще розумнішими (мається на увазі футбольний розум, звісно). Обійшовшись без великих втрат, "Рух" зробив одне придбання, яке виявилося вкрай вдалим - купив у "Оболоні" Ігоря Краснопіра, який з ходу влився в команду і став одним із найкращих бомбардирів. У найкращі моменти львів'яни демонструють легку, ефектну гру, з якою мало який суперник може впоратися. А в гірші моменти... У гірші - не демонструють.
У цьому-то й проблема. Таке враження, що львівська молодь ще сама толком не усвідомила своїх можливостей - або не навчилася ними розпоряджатися. Це можна було побачити в матчі з Ворсклою (хоча та нульова нічия, звичайно, багато в чому пояснювалася поганим станом полтавського поля). А ось інша нульова нічия - з Динамо - навпаки, показала, що ця команда здатна вигризти своє у будь-якого суперника. Справа за малим - самій зрозуміти, що вона на це здатна.
